І скільки б влада незвинувачувала опозицію у безпідставнихпровокаціях, але перекласти із хвороїголови на здорову не вдасться. Бо українах зі стійкою демократією опозиціяє лакмусом, за яким влада звіряє своїкроки. Тільки суспільна відкритість ідебати за участю усіх сторін можутьдавати якісні рішення, що влаштують усюгромаду. Нинішня влада намагаєтьсязнищити будь-який прояв опозиційності(і не тільки політичної). Та й засобамиу цьому процесі не гербує.

На жаль в Україні владоюЯнуковича зруйновано навіть елементарніознаки демократії: думки громадськостіпросто ігноруються. А в Києві відбуласязвичайна узурпація влади: містомодноосібно керує О. Попов, якого киянине обирали. І це все на тлі повністюзруйнованої системи місцевогосамоврядування.

 Прибираючивсе до рук, влада не врахувала, що Київ– це квінтесенція високоосвіченихсвідомих людей. І безкарно займатисядерибаном тут довго не вдасться.  Осьу цьому і криється корінь дводенногопротистояння під стінами КМДА. Якщо україні мовчить правосуддя – говоритьвулиця!!! І часом мова вулиці є жорсткоюі безапеляційною.

 Із першогодня  протистояння, на мою думку, О.Попов мав би зробити лише один висновок:бюджетну сесію наступного дня  проводитине слід! Треба було б залучити до серйозноїрозмови представників влади і опозиції,незалежних фахівців, експертів. Череззасоби масової інформації публічновисвітлити на широкий загал проблемніпитання кошторису (а їх є чимало).

Головне ж питання насьогодні, на якому я наголошую ще згрудня,  - які ж реально кошти можутьскласти столичний бюджет? Адже насьогодні 18 мільярдів грн. – це лишевіртуальна уява влади? Звідки саме вонибудуть зібрані? І чи будуть зібранівзагалі? Бо минулого року нас уже годувалицифрою у 16,5 мільярдів грн.. А зрештоюрік закінчився із величезними боргамиперед соціальною сферою. Ось що самехочуть почути кияни.

Великою брехнею з бокукиївської влади були заяви, що черезпікети опозиції кияни залишаться безвиплати заробітних плат. Адже у разінеприйняття кошторису на наступнийрік, діють норми бюджету з минулогороку!  

Проте серйозної дискусіїне відбулося: влада ніби пішла на липовіпоступки і пустила на сесію громадськихпредставників. А зробила вона це лишез однією метою: щоб швидко розблокуватироботу сесії та своєю кишеньковоюбільшістю проголосувати все, що надиктувавПопову Азаров.

Зрозуміло, що Азаровапіджимає звіт перед МВФ, без коштівякого в цілому бюджет країни може стати«фількіною грамотою». Тому показатистабільність економіки країни, у томучислі і столиці, - це було надзавданнямдля влади. Ось тому бюджет столиціКиїврада  прийняла б за будь-якихобставин і за всяку ціну: чи шляхомперемовин із громадськими активістами,чи з допомогою омону, міліції, кийків іштурму…

Володимир Бондаренко