Слухачі, котрі телефонуютьіз цього приводу на третій канал,отримують трафаретну відповідь, яканічого не пояснює: "На жаль, нашіпередачі не звучатимуть у FM діапазонічерез недостатнє фінансування". Отже,тепер програми радіоканалу "Культура"можна слухати тільки в Інтернеті та на3-й "кнопці" дротового радіо (там,де цей релікт зберігся, і там, куди сягаєєдиний слабенький передавач).

Втрата каналу, на якомузвучали цікаві літературні, музичні,мистецькі передачі, – відчутна втрата,надто в час неприхованого наступу навсе українське, починаючи з самоїдержавної мови.

Це відверте посяганняна права численної аудиторії у тихрегіонах, де він досі ще був доступний.Значна частина цих слухачів доступу доІнтернету не мають. Це зневага щодопрекрасної команди штатних і позаштатнихжурналістів, які в нашу інформаційнудобу зуміли завоювати серця радіослухачів.

Натомість буде в нас,найімовірніше, ще один FM-канал, який,вслід за іншими, потуратиме невибагливимсмакам, водночас такі смаки насаджуючита культивуючи.

Безкарність державнихчиновників, що так виразно проявиласяв недавній ідентичній ситуації зтелеканалом ТВі, знову і знову породжуєбеззаконня. Громадськість Українинамагаються "втопити" у каламутнійводі бюрократичних параграфів іциркулярів, проте щораз чіткіше проступаєочевидний результат їхнього застосування:страждає від цього передусім українськакультура, яку намагаються всілякообмежити, а де можна – то й нищити.

Український центрМіжнародного ПЕН-клубу вимагає повернутирадіоканал "Культура" в радіопростірУкраїни й зупинити нищення українськоїкультури.

Президент УкраїнськогоПЕН-центру

Мирослав Маринович