На жаль, чогось хорошого від наших «державних мужів» годі і чекати – такі випадки є поодинокими. Говорячи про це, віддаємо належне трошки призабутому персонажу вітчизняного політикуму – Несторові Шуфричу.

 Згадати цього напівказкового персонажа нас змусила біда – у 21-річного хлопця виявили другу ступінь раку легенів і він звернувся за допомогою. Про гроші мова не йшла, адже гордість та характер молодої людини не дозволяли опускатися до жебрацтва та вимолювання. Тож ми взялися допомогти хлопцеві, вибиваючи для нього підтримку та пільги.

 Ми звернулися до низки народних депутатів, серед яких був і пан Шуфрич, із проханням допомогти хлопцеві вирішити бюрократичні проблеми, зокрема, з навчанням, які виникли через прогресуючу хворобу. І якщо деякі, серед яких віце-спікер Руслан Кошулинський, не просто відгукнулися, а втрутилися у ситуацію і не залишили напризволяще хлопця, то Нестор Іванович відзначився і тут.

Помічники Шуфрича телефонували декілька разів, і у грубій, стервозній манері просто запитали: «Шо такоє? Шо, ви самі рішить нє можєтє своі дєла? Шо, нада обязатєльно нардепа дьоргать? Шо вам вапшє нада – ми вон людєй раді вас собралі тут, шо там вам нада?». Після цього слідувала ображена фраза: «Нєстор Іванавіч і так очєнь занят, а ви єщо по такім мєлочним поводам єго отвлєкаєтє. Шо ви, самі нічєго нє можетє і нада бєспакоіть народного депутата?!».

 Для мене особисто залишилося загадкою, чим же настільки важко зайнятий Нестор Шуфрич і який-такий «консиліум» він там зібрав, щоб аж так істерично верещала його команда! Хоча, якщо шеф сам дозволяє так розмовляти із людьми і молодому чоловікові з прогресуючим раком розповідати, що той має давати хабарі і стояти перед чиновниками на колінах – тоді питань немає. Коментарів немає, просто після таких ситуацій хочеться умитися.

Антон ДМИТРІЄВ