Наставники дзену, однієї з найвайжливіших форм всього східно-азійського буддизму, вважали, що однією з головних перепон на шляху до досягнення стану саторі або просвітлення є авторитаризм та різноманітні культи особистості. Вони були переконані, що кожен потенційно є буддою, відтак основне завдання тих, хто прагне досягти саторі, просто розбудити будду в собі.

Важливу роль в цьому пробудженнні вони відводили знищенню будь-яких ідолів. Один з найвідоміших наставників дзен Лінь-сци вказував своїм учням: «Зустрінеш будду – вбий будду. Зустрінеш – патріарха вбий патріарха. Лише в такий спосіб ти зможеш досягти справжньої свободи».

Звичайно, це не був заклик до фізичної ліквідації авторитетів, проте пояснює, чому дзен так швидко знайшов прихильників в середовищі професійних військових. Людині, вихованій на подібних настановах, не становило жодних труднощів спрямувати свій літак на американський крейсер або десятиліттями вести партизанську війну, відмовляючись капітулювати навіть після особистого наказу імператора.

Україна знаходиться далеко від Японії не лише географічно. Однією з особливостей, штучно прищепленої нам ментальності, є віра в те, що покарання наших недоброзичливців має відбутись саме собою без жодної нашої в тому участі. Ця впевненість є настільки потужною, що знайшла відображення навіть в нашому національному гімні. Проте роки проходять, а «воріженьки» нікуди не зникають. Спостерігається хронічний брак сонця, на якому вони, як роса, мали би згинути.

Очевидно, що це сонце кожен мав би шукати в собі, як це власне й робили японці, малюючи його на своїх білих пов’язках. Натомість переважна більшість й далі продовжує виглядати звідки би з’явилось довгоочікуване, а саме головне незалежне від них звільнення від усіх негараздів. Така поведінка не лише довела свою неефективність, але й суперечить самій природі людини. Карати ворогів – не лише обов’язок, але й привілей, який ніколи не делегували навіть найближчим друзям. Коротше кажучи, зустрінете будду – не рухайте, він – мій.

Олександр ДАНИЛЮК