Ознакою рівня демократії у суспільстві є, безперечно, стан об’єктивності правосуддя. Сьогодні в Україні ні про об’єктивність правосуддя, ні про стан демократії уже навіть не йдеться. Якось швидко суспільство звиклося із замовними судовими процесами, повзучою цензурою та систематичними стусаннями людей під державними  установами (без цього уже не проходить жодне зібрання громадян). Але щоб судові процеси та кримінальні переслідування  стали ще й основною  частиною передвиборчих піар технологій  - це вже ноу-хау  нашого сьогодення.

 Янукович, перебуваючи на саміті у Європі,  приватно пообіцяв президентам Польщі та Словаччини, що скоро випустить Юрія Луценка. Яке зухвале «благородство»!  По-перше, у грудні 2014 року минає чотири роки з моменту  незаконного ув’язнення Юрія Віталійовича (а саме такий термін покарання йому винесено),  тому його і так доведеться випустити (якщо, звісно, нікому із власть імущих не прийде в голову вигадати ще якісь кримінальні переслідування). По-друге, Європейським судом з прав людини 27 лютого 2012 року  уже було дано правову оцінку незаконності арешту Юрія Луценка та визнано політичну умотивованість даної кримінальної справи.  Тому питання негайного звільнення Луценка  - це не заслуга Януковича, а його обов'язок як гаранта! І спізнився Президент уже на рік із виконанням  рішення Європейського суду.

Однак навіть  із цього очевидного політичного провалу політики Януковича придворні політтехнологи пробують знайти зиск: зараз будуть в усіх ЗМІ «обсмоктувати» тему процедури звільнення Луценка, яку може ініціювати Янукович. Гарант розсусолюватиме про гуманність і міфічні реформи правосуддя. А потім  може статися диво: за кілька тижнів до закінчення терміну ув'язнення  Луценка,  його буде звільнено.   І хоч це нічого спільного із справедливим правосуддям не матиме, однак Янукович і далі  буде спокійно задурювати світовій спільноті мізки, мовляв, ми визнали невинуватість Луценка, а от із Тимошенко справа складніша…

 Водночас для створення загального фону (ніби влада відновлює справедливість, бореться з корупцією та розкриває злочини),  і далі триватиме «охота на відьом» (ловитимуться якісь чиновники на дрібних хабарах та гучно викриватимуться), діставатимуться порослі мохом нерозкриті кримінальні справи і «вішатимуться» на тих, кого треба покарати або ж піддати поблічному осуду.  Саме такою і буде майбутня передвиборча кампанія Януковича – це очевидно уже сьогодні.  Бо «покращення» настало лише у Межигір'ї,  економічне зростання – лише у бізнесі синів, а на «папєрєдніків» звалити уже не вдасться, бо уже сам Азаров став своїм «папєрєдніком», оскільки був звільнений і призначений заново. 

 Цю передвиборчу технологію уже зараз пробує «обкатати»  голова КМДА Попов у Києві.  Вигадуються міфічні саботажники розпоряджень в образі голів районів, чи зловмисники в образі районних керівників автодору, що безпосередньо винні в очевидній руїні київських вулиць.  А останнім часом почалися активні рухи прокуратури  із поновлення  розслідування справи  про зникнення бізнесмена С. Кройтора у 1997 році. І нібито тепер точно допитають Черновецького і Сандея Аделаджу, буцімто причетних до цієї справи. Зрештою ці два фігуранти ( за сценарієм – Аделаджа і Черновецький) і  будуть винні у всіх наших бідах. А Попов – герой, і за героя треба голосувати.

От тільки дивно, що Попов  через прокуратуру розшукує того «невловимого»  Аделаджу. Бо під час недавніх подій у Києві навколо створення ерзац-органу Громадської ради при КМДА сам Сандей Аделаджа! брав активну участь у підтасуванні виборів кандидатів до громадської ради, «заспамлюючи» фіктивними громадськими організаціями зібрання громадських рад у районах.

Хотілося б однак порадити тим «мисливцям за скелетами по шафах», що іноді шафи можуть відкритися не ті, які хочеться вам.  Або ж «скелети» виявляться досить говіркими і назвуть справжніми злочинцями не тих,  кого хочете ви…

Володимир БОНДАРЕНКО