В ніч перед штурмом Укрдому я підійшов до командира Беркуту і запитав. Чи розуміє він, що політичні розправи, які здійснює міліція, не дадуть йому адекватного медичного обслуговування у подальшому, і прав при виході на пенсію. Він відповів, що я помиляюся і взагалі мало, що розумію у житті. Тоді я навів йому декілька плачевних прикладів, нагадав про існування профспілок офіцерів запасу, як симптоматики офіцерської нікчемності.
Не подіяло.

Думаю, «раптова» смерть підполковника Онищенка його здивувала. Як дивує дикуна грім або блискавка.

Втім, вже стало традицією, коли на свята, навіть у найбільш оснащених медичних закладах вмирають відносно здорові й молоді офіцери. 

Бо під час свят лікарі стурбовані не хворими, а подарунками, тостами та бухлом. А на 8 березня ще – сексом.

Якщо держава ставиться до офіцерів, як до скоту, уявіть, що відчувають на собі цивільні. І найдивовижніше - мовчки коряться. 

Схоже, країна готується до природнього відбору. Коли вимруть найбільш терплячі, тупі та корумповані і лишаться ті, хто зможе будувати країну.

Vitaly Manko