У мене є дві новини – радісна та сумна.
 
Радісна – бо адміністрація президента надіслала мені президентську присягу Віктора Януковича.
 
Сумна – бо чекати цього довелося понад півроку, хоча закон дає для відповідей на запити п'ять днів.
 
1 червня 2012 року я звернувся до адміністрації президента з проханням надати копію присяги президента Януковича, яку він склав на трибуні парламенту в день інавгурації.
 
7 червня адміністрація президента повідомила, що присяги в них немає, бо Янукович передав її голові парламенту Володимиру Литвину. Апарат Верховної Ради, в свою чергу, також повідомив, що у них немає присяги, бо її передали на зберігання до Конституційного суду.
 
Уперше до Конституційного Суду я звернувся 4 липня 2012 року.
 
10 липня Конституційний Суд за підписом керівника секретаріату Дубровського відмовив у наданні присяги Януковича. Він пояснив тим, що згаданий документ відноситься до документів, що містять службову інформацію і мають гриф «для службового користування».
 
 

 
Більш абсурдну відповідь складно вигадати. Адже сам закон «Про доступ до публічної інформації», на підставі якого я просив дати присягу, чітко описує, що таке службова інформація.
 
Службова - це та,
 
(1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
 
(2) що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
 
 Складно уявити, як здоровий мозок може вважати передачу до КС присяги Януковича «збором контррозвідувальною інформацією» або саму присягу – «доповідною запискою».
 
13 листопада я за допомогою Інституту медіа-права подав позов до Окружного адмінсуду Києва з вимогою примусити КС видати мені таки цю присягу.
 
Звісно, суд я програв – 5 грудня 2012 року. Суд постановив, що «текст присяги президента України є складовою частиною особової справи президента України, документом з грифом «Для службового користування».
 
«Таким чином, зазначене вище унеможливлює сканування тексту присяги президента України з його оригінальним підписом», – сказано в рішенні суду.
 
Після цього вердикту ми вирішили зосередилися на інших справах та підготовці заяви до Європейського суду з прав людини щодо відмови розголосити інформацію про «Межигір'я».
 
Тим часом я отримав іншу присягу Януковича – присягу державного службовця, яку він склав у 1997 році та де написав своє прізвище з помилкою – як «Януковіч», через літеру «і».
 
У той час, як в інших україномовних документах, виданих Януковичу в той час, його прізвище писалося як «Янукович» – через букву «и».
 
Власне, після цього 28 лютого я звернувся до адміністрації президента з простим запитом – оскільки є різночитання, прошу повідомити офіційне написання прізвище чинного президента.
 
6 березня адміністрація президента надіслала мені відповідь – «На ваш запит повідомляю: всенародно обраним президентом України є Янукович Віктор Федорович».
 

 Ну слава Богу! – подумав я. Все-таки Янукович пишеться через літеру «и».
 
Але зовсім несподівано адміністрація президента додала до цього листа... копію президентської присяги. Той самий документ, який я безуспішно шукав, починаючи з 1 червня минулого року, отримуючи відмови від Конституційного суду та програючи позови!
 
 

Щоб надати цей елементарний документ – президентську присягу – владі замість одного робочого тижня знадобилося дев'ять місяців та п'ять днів!
 
Може, тому і нам всім не слід ображатися, що обіцяне три роки тому «покращення» так і не настало. Воно обов'язково настане. Колись. У майбутньому...

Сергій ЛЕЩЕНКО