Спілкувався сьогодні з одним досвідченим і відомим політиком.

- А я не поділяю загального песимізму, – каже він. От бачиш, при Кучмі все було страшніше. В уряді сиділи Кирпа, Кравченко. А зараз хто?

- Так у цьому і весь жах, – заперечую я. Кучма розумів, що таке баланс. Ти уявляєш собі, щоб сьогодні якийсь новий суддя Замковенко відпустив Юлю і йому за це нічого не було. Їхня некомпетентність і штовхає їх на безумні, а тому жорстокі вчинки. У них взагалі немає кордону між добром і злом.

І згадав я, як ще за тиждень до київської завірюхи поїхав у Львів, який переживав тоді теж стихійне лихо. Стихія не рахується з беззаконням та непрофесійністю влади. Вона з неї знущається.

Так от їду у Львів. Зупиняє міліціонер:

- Далі їхати не можна.

- Чому?

- Ви там не проїдете.

- У мене хоч і не джип, але повнопривідний достатньо високий автомобіль.

- Ну, спробуйте, – каже даішник.

Позаду нього уже сформувався величезний затор. Іду далі вільно. Для чого зупиняти автомобілі – взагалі не зрозуміло. Відбувалося все це у заметіль і автомобілі, які стояли, фактично перетворювалися на кучугури. А вже недалеко від Львова ще один корок. Буксує автобус на літній гумі. Прошу його трішечки здати назад. Ні, каже. «Я тоже хочу їхати. Мені первеє надо». Навколо бігають люди з написом «МЧС». Істерика, матюки і безліч незрозумілих рухів та команд. Техніка, яка стоїть тут же, не рухається, бо ніхто не може сказати, що саме їй робити. Хоча достатньо було проїхати грейдером біля дороги навколо затору і пустити туди автомобілі. Але люди давали собі раду. Завжди знаходилося декілька кмітливих водіїв, які «розрулювали» затори, допомагали машинам роз'їхатися, просто приймаючи логічні рішення та беручи на себе відповідальність.

Уже через тиждень, коли сніг накрив Київ, розповідали мені, що компаніям, які є власниками снігозбиральної техніки, вчасно не перерахували гроші, а тому вони чекали і довго не починали працювати. Мабуть, було багато інших причин, які створили для нас усі ці проблеми. Звичайно, я не схильний в усьому звинувачувати лише владу. Стихію перемогти не просто будь-якій владі.

Але давайте мислити логічно. Наших чиновників призначають не виходячи з їхніх менеджерських якостей, а оцінюючи їхні таланти у купівлі за дві ціни бурових веж чи продажу за «три копійки» Гостинного двору. Хто на що вчився. У корупції наші чиновники справжні фахівці, то чи можемо ми вимагати від них бути фахівцями в управлінні?:)

Але стихія буває різною. Вона може бути і економічною, і техногенною. Вона неминуче змете цю владу і систему управління, навіть, якщо опозиція та громадянське суспільство виявляться заслабими. Біда в тому, що ця стихія загрожує нам усім. Коли хтось з нас їхав в автомобілі через снігові замети і бачив, що сусідній автомобіль загруз у снігу, то ми виходили і допомагали один одному. Вчора у програмі Віталія Портнікова я побачив чудових людей, які нікого не звинувачуючи, допомагали співгромадянам у біді, створювали сайти, витягали з кучугурів. Наша громадянська компетентність та зрілість зупинять некомпетентність влади.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ