Коли ми засуджуємо вибіркове правосуддя, згадуючи про Юлію Тимошенко і на щастя уже вільного, але не виправданого Юрія Луценка, то самі не можемо бути вибірковими.

Цей пост про Людмилу Нікіткіну. Її заарештували 24 липня минулого року. Нікіткіна була заступником керівника штаба Об'єднаної опозиції у Первомайську, на Миколаївщині. Втім, їй інкримінують порушення, які вона ніби-то здійснила на посаді фінансового директора «Агрофірми Корнацьких». Чому ніби-то? Тому що, жодна незалежна експертиза та фінансовий аудит не знайшли порушень у діяльності «Агрофірми Корнацьких». Але найгловніше – документи, які ніби-то, на думку прокурорів, свідчать про такі порушення, підписані не Нікіткіною. І це довела почеркознавча експертиза. Уся провина Нікіткіною полягає у тому, що вона співпрацювала з Аркадієм Корнацьким, кандидатом у депутати, перемогу якого незаконно вкрала влада.

Я намагався сьогодні з колегою Русланом Князевичем взяти на поруки Людмилу Нікіткіну. Під час слідчих дій їй неоднаразово ставало погано і те, що вона страждає від підвищеного тиску фіксувалося лікарями багато разів. Але Нікіткіна не може отримати якісного медичного обстеження та лікування.

Цю справу слухає суддя Бурбела. Він відмовив нам з Князевичем. На думку судді, коли народні депутати звертаються із заявою про особисту поруку в порядку статті 152 КПК України у старій редакції, за яким утримують Нікіткіну, то тим самим чиниться тиск на суд. Суддя Бурбела у постанові про відмову в задоволенні наших заяв приписав мені твердження, яких я не вимовляв, засудив адвокатів, які ніби-то спонукали нас з Князевичем такі заяви написати, що теж є неправдою.

Бог суддя такому судді. І народ. І ці суди відбудуться незабаром. Я просто особисто пересвідчився в упередженості, необ'єктивності та замовності тієї установи, де ключ від туалету довелося випрошувати у адміністративного керівника, і яку у нас називають судом.

Про політв'язня Нікіткіну не згадують Кокс із Квасневським. Ми, на жаль, теж мало робимо, щоб допомогти цій мужній та інтелігентній жінці, яка страждає на Лук'янівці, не отримуючи належної медичної допомоги.

А, можливо, вона, як ніхто інший, має право називатися в Україні в'язнем сумління. І заради неї однієї необхідно стримати амбіції та об'єднатися, щоб якимось чином, припинити ці несправедливі страждання

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ