На початку ринкових реформ Україна зіткнулася з проблемами, які досі  залишаються невирішеними. Найбільша біда полягає в тому, що перетворення «колгоспу» на «ринок» розпочалося стихійно, без наукового осмислення та мети.

В демократичній країні метою реформування економіки є зростання добробуту населення без обмеження свободи особистості.  Будь-яка економічна система має в своїй основі власне виробництво, грошово-фінансову систему, систему управління, соціальну та екологічну сфери. Спосіб взаємодії  цих сфер і визначає тип суспільного устрою.

Якщо держава  взагалі не втручається в економічні процеси – це дикий капіталізм. За умови 100% державного втручання – авторитарний соціалізм. В розвинутих країнах економіка є змішаною.

Всі держави світу поділяються на країни елітаризму і країни периферії світового господарства.   Існує закономірність: чим менш розвиненою є країна, тим сильніше в її економіці виражені риси первісного дикого капіталізму. Як казали класики: через обмежені ресурси, якщо якась країна збагачується , то тільки за рахунок інших.   

Треба нагадати, що ринкова система (вільної конкуренції) може ефективно працювати лише за умови наявності раціональної структури економіки. Але вільний ринок сам по собі не може сформувати цю систему. Це має зробити держава, інакше механізм вільного ринку зруйнує нераціональну економічну систему. Як ракетний двигун розніс би в щепки селянський візок, «модернізований» у такий дивний спосіб «реформаторами».     

Для того, щоб ринкові відносини були успішними, потрібне раціональне співвідношення державного регулювання, яке формує структуру стосунків і механізму вільної конкуренції, тобто ринкового саморегулювання. Україні потрібно не копіювати рецепти Заходу чи Сходу, а знайти власний шлях. Звичайно, з урахуванням світового досвіду. На жаль, в Україні відбуваються протилежні процеси.                 Найбільших втрат зазнали наше виробництво та наука. Наука сьогодні існує лише як згадка, у вигляді старих вчених, які доживають свого віку. Якщо на початку реформ Україна за кількістю винаходів на душу населення була на одному рівні з США,  то тепер ця діяльність фактично зупинена. Фундаментом національної економічної системи є власне виробництво. А воно майже знищене, залишилась первісна переробка сировини. Україна фактично втратила свій внутрішній ринок – до 90% товарів є імпортними.           

Замість того, щоб підтримувати власне виробництво, ми вкладаємо гроші в розвиток іноземних фірм та створюємо нові робочі місця за кордоном. Весь податковий тягар лягає на найманих працівників та малий і середній бізнес.                

До  того ж, маємо банківську систему, яка існує ізольовано, сама по собі, відірвано від потреб національного виробництва.        

За провал економічних реформ і зубожіння народу відповідальні всі Президенти. Вони не мали і не мають бачення політичних та економічних перспектив України. Сьогоднішня владна еліта легковажно відкинула національну ідею  – приймати рішення в інтересах свого народу, враховуючи  його традиції, історію і майбутнє, і вирішувати самостійно. Їм легше грабувати народ України.     

Нам нав’язали ідеологію дикого ринку, яка пропагує атомізацію,  розпорошення суспільства та бездуховність. Ідеологія наживи, без моралі, є основою злочинності. Нам же потрібна національна солідарність. Державна еліта повинна жити національними інтересами. Іншого шляху немає, інакше Україна зникне як держава. Григорій Сковорода казав: «Не треба яблуню вчити, як родити яблука. ЇЇ треба відгородити від свиней».

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ