Допоки народ очікує на програму постреволюційної країни від опозиції, в мережі з’явилися противсіхи кучмівської епохи.

В останні дні в блогосфері активізувався Юрій Збітнєв, голова кишенькової партії "Нова сила" з дуже невиразною ідеологією, яка обтікаємо і популістські називається «Солідаризм».

Подивившись лише одним оком на «вселенські труди» Збітнєва можна зробити деякі висновки.

По-перше, людина обкатує політичний проект, в якому, на мою думку, може бути зацікавлені або біглі пацюки з регіонального корита, або, що ймовірніше, це джокер пана Медведчука, який оплакує очевидний провал кремлівського не «українського вибору». Можна припустити, що далеко не бідна людина сам на себе паше, і бажає очолити всі процеси в державі після чистки місць від парламентських політиків останнього десятиріччя. В такому разі його можна відразу записати на прийом клініки в Кирилівському гаю міста Києва.

Як би красно не виглядали заклики Збітнєва, все це утопія і демагогія. А головне – популізм. Звісно, гнати хвилю на кримінальну владу і безглузду опозицію сьогодні найвигідніше позиціювання свого «его» в мережі. Відмітим три принципових гасла цього пана: антиконституційні Конституційні збори, усунення всіх політиків останнього десятиріччя від влади, і, нарешті ось воно - взяти все і поділити. Ніщо не ново під Місяцем, грабуй награбоване:)

Ще декілька ремарок по текстам цього «месії»:

По-перше, "СУВЕРЕННІ Конституційні збори" Збітнєва нагадують суверену демократію Путіна. Приклади Ізраїлю та ін. країн, на які опирається сам олігарх "нє в счєт", ібо в Україні, на жаль, не вільне громадянське суспільство з розвинутими незалежними ЗМІ, вільними судами тощо, а кримінальний режим.

Якщо це не проект влади, то мовою ВФЯ і ПР це все схоже на державний заколот і антиконституційні пропозиції.

Бачите, шановні, як все просто. Але користувачі соціальних мереж з повною серйозністю дискутують з цим «солідаристом», мов він свій, з народу, бо проти ж влади і нищівно криє опозицію. Хоча за проектом виглядають великі гроші самого Збітнєва, а також або Банкова, або Медведчук і Кремль. Потрібне підкресліть самі. Хоча можливе все в одному флаконі, Збітнєв здатен поєднувати не поєднане, а саме товаришувати з нацистами і водночас з комуністами, що видно далі з тексту.

І ще декілька принципових положень з марень товариша Збітнєва:

=Ми стомились від виборів, партій і брехливих політиків=

Тобто, а сам Збітнєв бажає пристати до влади без виборів, як в СРСР. Хто ж назначатиме, в такому разі, його буде? Вуйко в Кремлі чи його кишенькові громадські організації, яких набереться безліч?

= Повернення національних багатств народу =

Цікаво, хто буде повертати, маргінальна паперова партія Збітнєва? Чи покличемо варягів з північного сходу?

 =Політичну люстрацію, що передбачає відсторонення від влади політичної еліти що протягом останніх 10 років перебувала при влади та обмеження в політичних правах на найближчі 10 років=

Тобто, всіх махом, як Шаріков кошенят. А тих, хто нормально працював і добрий фахівець, з ними як бути? Опуси Збітнєва писала або дуже хитра, або хвора людина, чи той, хто розчищає новим хазяїнам шлях до влади. Люстрація потрібна, але за політичною ознакою, як це робили в Східній Європі. Люструвати треба передусім тих, хто був на керівних посадах в КПРС і ВЛКСМ (наприклад Рибак, Звягільський, Тигіпко), хто працював в каральній службі КДБ, а також був замічений в українофобських заходах, акціях чи сповідує такі (Симоненко зі всією камарильєю КПУ, багато хто з ПР).

*****

Придивимося трошки до біографії нового-старого противсіха:

Сам політик вже давно, але безуспішно намагається приєднатися до офіційної влади чи опозиції. Хоча в радянські часи (1990 р.) йому це вдалося: нікому не звісний провінційний лікар зміг пробитися у народні депутати ВР УРСР у Гагарінському окрузі столиці, ставши за часів комуністів заступником голови парламентської комісії у справах молоді. З чого би такий фарт у молодого непрофільного фахівця? У в кучмівські 1997-2000 роки Збітнєв був президентом компанії «Єврогаз». Саме в ці часи пан Медведчук успішно приборкував облгази.

Збітнєв 2 роки був радником прем'єр-міністра Віталія Масола, того самого, якого за прихильність до нового союзного договору з Москвою Студентська революція на граніті відправила в 1990 році у відставку. З 1995 по 2000 роки Збітнєв очолював комісію з питань іпотечного кредитування при президентові Л. Кучмі. Хто з нас не пам’ятає ці шалені роки? І сьогодні цей динозавр вітчизняної політики закликає до люстрації всіх політиків, хто був у владі останні 10 років. Дивно, чому тоді не останні 20 років?))

У 1999 році Ю. Збітнєв організував партію «Молода Україна». У 2001-04 рр. працював на керівних посадах в Київській міжнародній фондовій біржі. У грудні 2002 року повернувся до політики, очоливши дивану партію «Нова сила». Від партії балотувався в на посаду президента на виборах 2004 року для відтяжки голосів від помаранчевого кандидата В. Ющенка. Очолив список «Нової сили» на парламентських виборах у 2006 році, проте партія не подолала 3-відсотковий бар’єр.

Ще одна цікава деталь у біографії політика, який сьогодні сповідує розподіл всього майна без політиків. З 1991 року Збітнєв перебував у лавах Соціал-демократичної партії України, у травні 1992 року обраний головою СДПУ. У січні 1995 проводить технологічне об'єднання політичних партій - Партії прав людини, Української партії справедливості в одну об'єднану Соціал-демократичну партію СДПУ (о), яка згодом стала власністю сірого кардинала Л. Кучми В. Медведчука. І після цього шедеврального етапу в політиці Збітнєв чомусь з політики поринув в газову галузь. Казати нічого напевно не можна, але чомусь сьогоднішні гасла Збітнєва дуженагадують «Український вибір» кума В. Путіна, який, схоже, зазнав фіаско . Хоча, можливо, Банкова за допомогою цього проекту нейтралізуватиме самого Медведчука.

Проект Збітнєва трошки українізований від «Українського вибору» і в ньому відрито не проголошується міжнародний вектор держави. Тобто, не мусується ані євразійство, ані європейська інтеграція. Здогадайтесь чому?) Але Збітнєв, як і Медведчук зарекомендував себе прихильником федералізації України. Така собі шматована Малоросія для кремлівських «друзів». Хоча достатньо згадати лише такий ланцюжок: Масол - союзний договір – СДПУ (о) – Медведчук – газ і все стає на свої місця. Цікаво і те, що друга дружина Збітнєва Рена Назарова балотувалася від партії «Удар» на минулих виборах в Києві і як журналіст розкручує один з київських екологічних проектів-форумів.

У 2009-му Збітнєв «засвітився» разом з Д. Корчинським, як співорганізатор гучної театральної кампанії «Геть усіх!», а також був активістом в істерії навколо епідемії «свинячого» грипу разом із генералом СБУ Скипальським. Був учасником з’їзду «Соціал-націоналістичної асамблеї» з праворадикальними партіями. Взагалі, то окрема розмова, друзі Збітнєва договорилися до арійської чистоти української нації. Так, що акулі української політики не вистачає звання фюрера.

Кажуть, з 2004 року працював в одній упряжці з шеф редактором порталу “Хвиля” Ю. Романенко, який сьогодні нібито відповідає за Інтернет пропаганду Партії регіонів, в тому числі за веденням блогів М. Азарова. Попрацював Збітнєв і на забруднені іміджу уряду Ю. Тимошенко.

Після приходу до влади Януковича зацікавлений у гарантії для свого фармацевтичного бізнесу політик-олігарх Збітнєв виступав на мітингах глави Федерації профспілок України регіонала Василя Хари. Сьогодні мільйонер Збітнєв закликає проти інших мільйонерів і пропонує себе, як нового політика. Хоча більшого мастодонта в політиці ніж сам Збітнєв важко розшукати.

*****

Подібні ерзац-проекти виникають з однієї причини: відсутності чіткої, зрозумілої загальної програми об’єднаних опозиційних сил. Екс-політв’язень Луценко нещодавно казав, що збирається написати програму «Третя республіка» і запропонувати її іншим опозиціонерам. Постає питання: чому інші потужні партійці цього ще досі не зробили?

Зрозуміло, що для здійснення радикальних гасел без революції сьогодні не обійдеться. Решта - від лукавого. Але українцям було б цікаво і важливо знати, що опозиція збирається робити після зміни режиму? Народ повинен знати кожний крок майбутньої влади і що очікуватиме країну після епохи Януковича.

Олег Леусенко