Признаюсь чесно, я не пам’ятаю совєцьких «суботніків», адже народився, коли СССР вже розпадався. Проте, відгомін тих часів застав мене, коли я вже вчився у школі. І звичайно, ніхто учнів не питав, чи хочуть вони прибирати, чи копати, чи виконувати іншу роботу під час цих так званих «суботніків». Тоді це виглядало, як добровільно-примусове навантаження. Єдиним плюсом було те, що «суботнікі» проводились під час уроків, тому ніхто з учнів не проявляв стурбованість того, що фактично це були примусові роботи, використання дитячої робочої сили чиновниками шкіл та місцевих виконкомів.

Під час правління Януковича і його сатрапів, «суботнікі» повернулися. При чому повернулися знову до мого життя -)). На днях вийшла усна вказівка про добровільно-примусові роботи на «суботніку» 19 та 20 квітня для бюджетників усіх структур та відомств. Вказівка розійшлася і по всьому апарату Верховної Ради, а це тисячі працівників секретаріатів фракцій, секретаріатів комітетів, простих працівників апарату. Для цього були проведені наради чи не на найвищому рівні серед бюрократичного апарату Верховної Ради, на яких керівників підрозділів зобов’язали надати списки підлеглих людей, що приймуть участь у такому владному перформансі.  

На здивування горе-чиновників, знайшлися кілька вільнодумців, які заявили, що у робочий час не будуть відволікатись від  нагальних справ, а також підкреслили, що «суботнікі»  можуть проводитись тільки на добровільній основі. У приватних розмовах зі мною, вони скаржились на такі дії влади, а свою відмову пояснили небажанням бути банальним «тлом для Партії регіонів та Попова». А після цього на них вчинили тиск, вимагали писати пояснювальні записки та погрожували можливим звільненням, адже працівники секретаріатів комітетів працюють на постійній основі. Однак, це все робилося виключно в усній формі, як в «добрі-старі совєцькі» часи, щоб потім не можна було  довести у суді, що ти не «дурень».

Мене це дуже порадувало, адже не багато вільнодумців залишилось серед чиновників. А нам всім зрозуміло, що цей «суботнік»  проводиться напередодні дня народження Лєніна, як за совєцьких часів. Тільки цього року трохи перемудрували, адже зробили це діло не перед Лєнінським днем, а в переддень, а для працівників Кабінету Міністрів в самий день народження Гітлера. Схоже, в Азарова була своя причина, адже цього року також 80 роковини призначення фюрера рейхсканцлером (прем’єр-міністром) Німеччини.  Знову вийшло якось «по дебільному». Ну але ж, оскільки влада «дуже хоче» до Європи, де нацизм прирівняли до комунізму, то яка тепер різниця, можна вже й без зайвих слів прославляти і Гітлера і фашизм, який приписують всім українцям, та й Сталіна вже не тільки на парадах до 9 травня, але й на «суботніках» можна згадувати. Адже скільки «добра» він зробив для України…

P.S. Я не проти того, щоб українці збирались гуртом і самостійно приводили своє місто до ладу, проводили ТОЛОКИ (саме толока є споконвічною українською традицією, на відміну від совєцького «суботніка»). Це продемонстрували кияни, коли дали собі раду під час абсолютної відсутності керівництва у Києві, коли випало дуже багато снігу. Але я не хочу, щоб як і тоді, Попов і Азаров приписали собі заслуги простих киян, а що гірше, списали ще кілька мільйонів гривень собі в кишені. 

Олександр АРОНЕЦЬ