Янукович має двох смертельних ворогів: Юлію Тимошенко та Леоніда Кучму. Ключовим тут є слово “смертельний”.

Не помилувавши Юлію Тимошенко, Янукович засвідчив, що, на відміну від Луценка, боїться її. Не буцімто економічні чи кримінальні злочини колишньої прем’єрки цікавлять його, а усвідомлення, що саме вона є йому основним конкурентом на президентських виборах, незважаючи на те, має вона судимість чи ні.

Леонідові Кучмі Янукович досі не може пробачити 2004-го року, коли міг стати президентом, будь на те політична воля Даниловича. Нині могло йтися про другий президентський термін Януковича, а там – після 2015-го – і про прем’єрство на кшталт путінського, але зі збільшенням повноважень прем’єра і зменшенням повноважень президента, лояльного до Януковича, можливо, до зведення його функцій до статусу «англійської королеви». Втім, до цього варіанту Янукович зможе вернутися й після 2020 року, якщо, звісно, зберігатиме політичний вплив в Україні.

Нещодавня заява Ріната Кузьміна, що замовник убивства Гонгадзе сидітиме, знову винесла назовні прізвище Кучми. І хоча саме його прокурор Януковича не назвав, усі зрозуміли про кого йде мова, бо саме Кучму Кузьмін пресує вже декілька років.

Політика, крім того, що не робиться у білих рукавичках, є за своєю сутністю мстивою. Якщо ти не усунеш вчасно свого опонента, то програєш майбутні вибори.

При цьому не має значення, які методи ти застосуєш, справді упіймавши конкурента на гарячому чи використавши будь-який привід, у тім числі й надуманий, аби його позбутись.  Янукович не перший і не останній, хто послуговується цією аморальною аксіомою. Проте він повинен зрозуміти, що ті, хто по інший бік барикад, мають на озброєнні таку ж аморальність. І якщо Тимошенко і Кучма об’єднаються в єдиному пориві проти свого смертельного ворога, а тим більше зроблять це чужими руками, та ще й на тлі соціального бунту проти режиму, то варіант Чаушеску видасться для Януковича дитячою казочкою.

Анатолій ВЛАСЮК