Я натрапив на другу частину розповідей науковця, який стверджує, що потрапив у майбутнє. Як і попередній, текст був надрукований однією з місцевих газет.

Я все більше вірю:)

МОЖНОВЛАДЦІ ПРИПИНЯТЬ БУТИ БІЗНЕСМЕНАМИ?

Розповіді науковця, який побачив майбутнє

Наша газета продовжує оприлюднювати розповіді Олександра Харченка – ядерного фізика, який стверджує, що на останнє Різдво зміг порушити закон збереження імпульсу і на кілька годин потрапив в Україну-2028 року. З усіх людей він мав коротке спілкування з місцевим міліціонером, який побажав йому щасливого Різдва. Але на інтерактивному екрані вуличного лайт-боксу, який працює як відкрита громадська бібліотека, пан Олександр прочитав безліч інформації про наше майбутнє. І прийшов поділитися ними з нашою редакцією, з якою давно був знайомий. Після перевірки науковця на детекторі брехні ми вирішили ділитися цими розповідями з Вами. Сьогоднішня розмова присвячена тому, як українці навчилися обирати собі гарну владу:

Наскільки я зрозумів, головна ідея не в тому як обирати, а як виганяти. Кожного посадовця можна вигнати в будь-який момент.

Як саме?

Кожна людина через домашній комп'ютер підключена до системи "Вибори". Вона діє так само, як нинішні системи "клієнт-банк". Відкриваєш сайт "Вибори", вводиш свій пароль виборця – і в будь-яку мить можеш проголосувати за відставку будь-якого посадовця. За відставку президента (він в них гетьман знову називається), парламентаря від твого району, мера чи депутата міськради, і навіть судді чи дільничного твого містечка. Так-так, в них суддів, прокурорів і дільничних обирають люди.

Але кандидатом може бути не кожний, а лише випускники відповідних академій.

Дільничний, як я зрозумів, взагалі в них найкрутіший хлопець "на районі" – у тих самих містах-садах, про які я минулого разу розповідав. В нього висока зарплатня, форма як у пілота, ще й телефон золотого кольору з гербом містечка. Цей телефон і є символом влади.

Почекайте. Отже, я можу з домашнього комп'ютера проголосувати за відставку президента. Тобто Гетьмана. І що?

Для кожного посадовця є критичний рівень недовіри. Як тільки він його досягає, призначають нові вибори. Президенту кінець, коли 75% виборців висловлюють йому недовіру. А дільничний йде, якщо ним незадоволені 25%.

Він людина, яку всі знають, робота якої у всіх на очах. І вважається, що працювати він має так, щоб за його відставку було не більше п'яти тисяч жителів у стандартному містечку-садочку на 30 тисяч мешканців. Історія з дільничним мене найбільше захопила. В нього, наприклад, немає зброї. А в кожній родині – є. Тож він має завойовувати авторитет громади.

Там дозволили вільно носити зброю?

Не всім, і не носити. Просто всі чоловіки з 21 до 50 років вважаються захисниками країни. Це дуже почесний статус. Кожного року всі, хто його має, проходять тритижневі збори, і більшість хлопців та чоловіків чекають на ці дні. Це як зараз екстремальний туризм. Живуть в наметах, навчаються методам партизанської війни. І кожен юнак, молодий чоловік, дорослий пан має іменний карабін, який зберігається вдома у сейфі. І це, до речі, рахується ще одним із запобіжників спробам посадовців узурпувати центральну владу. Уявіть собі: все чоловіче населення – з рушницями, та ще об'єднане в загони за типом УПА! Ніякий Гетьман не наважиться стати тираном. В Межигір'ї, до речі, з цього приводу встановлений пам'ятний знак. З цитатою Влодзимежа Счисловського: "Кожен тиран має знати розмір власної шиї".

Серйозно. А чому в Межигір'ї?

Я не буду про це розповідати.

Добре. Як ще в майбутньому українці тримають свою владу за горло?

Насправді більшість влади і з грошима платників податків передано вниз – в оці міста-сади. Люди вибирають там голову, п'ятьох депутатів, суддю, прокурора і дільничого. Усі витрати містечка можна подивитися на будь-якому вуличному лайтбоксі-громадський бібліотеці. (Де я всю цю інформацію і зібрав.) Якщо посадовця ловлять на корупції, основне покарання – громадські роботи і довічна заборона займатися державною службою.

А, ще! Починаючи з рівня керівника державної агенції чи міністра, сам посадовець і вся його родина позбавлені права займатись бізнесом. Ані дружині, ані дітям не можна мати підприємств чи акцій. Лише майно і гроші. І всі вони – у відкритому реєстрі в Інтернеті. Заходиш собі і дивишся, скільки на рахунку родини Гетьмана чи міністра фінансів. Які машини чи будинки в нього з'явилося чи були продані. Кому, за які гроші. Найвищі посадовці там як під мікроскопом. Плюс за їхніми статками спеціально наглядає служба при Центральній виборчий комісії. Якщо бізнесмен вирішив балотуватися, він має продати бізнес. Служба перевіряє, чи реальний продаж, щоб не як зараз – переписано усе на помічників. Усі гроші посадовець має покласти на депозит у державний Банк розвитку. На весь час, поки обіймає посаду. В гривнях. Тому можновладці там зацікавлені у тому, щоб гривня була твердою.

Ще для вищих чиновників існує презумпція винуватості. Вони зобов'язані доводити легальність набутого майна чи грошей. Взагалі добрим тоном вважається, коли людина іде з посади з тим же ж рахунком у банку та нерухомістю, з якими прийшла на посаду.

А в цій країні взагалі є бажаючі бути міністрами? Чи на вулицях ловлять та силою примушують?

Великий конкурс на кожне місце. Відкритий. Як я вже казав, рекрутингові агенції мають право підбирати посадовців по всьому світу. Громадянами України обов'язково мають бути Гетьман, парламентарі, міністр оборони та члени Центрвиборчкому. А так в уряді є й американці, і британці, фін, китаєць, латиш і росіянин навіть. Міністр соціальної політики. Уся державна служба дуже почесна, з високою платнею. Але при цьому державних службовців мало. І Конституція забороняє витрачати на владу більше 3% бюджету. Немає ніяких пільг, автопарків чи дач. Міністру платять зарплатню, і він сам купує собі машину. Чи користується метро.

Гетьман з міністрами відповідає за геополітику, оборону і дотримання законів. За Центральною Радою – їх ухвалення та разом зі стандартами життя на всій території. Все інше вирішується в містечках-садах. Чим локальніша проблема – тим частіше вона вирішується голосуванням усіх жителів. На референдумі в містечку. Через ту ж встановлену вдома систему "Вибори".

Наступна частина розповіді гостя з майбутнього буде про те, як українці навчилися мати справжню міліцію, прокуратуру і суди.

Єгор СОБОЛЄВ