Що кажіть, що не кажіть, але сьогоднішнє рішення Євросуду щодо незаконності арешту Юлії Тимошенко усе ж радує. 

Те спекотне у всіх сенсах - 5 серпня 2011 р. я не забуду ніколи. Ми сиділи у дворі Печерського суду. І тут захисник С. Власенко, якого уже відлучили від «газової справи», але який уперто слухав у навушниках щоденно аудіотрансляцію із залу суду у дворі, крикнув – «Юлю арештували!» Перше враження – шок, що все таке несправжнє…Всі забігали, заметушились, «Беркут» перекрив всі входи і виходи – навіть у сусідніх дворах. А потім автозак у супроводі кількох десятків автобусів правоохоронців відвіз Юлію Тимошенко у Лук′янівське СІЗО… І ми уже не чули її впевненого стукотіння підборами по офісу, а ще вона уже не сварила тих, хто часом легковажно смалив папіроску прямо в приміщенні і не провітрював його.

З тих пір пройшло чимало судів і пригод і навіть звинувачень, що «ти не можеш зі мною зустрітися, бо у тебе суд» або «твійкумирТимошенко», але не шкода нічого) Живем, поки є віра у щось краще. І це рішення радує, хоч цілком прогнозоване і очікуване.

Marina Daniluk-Yarmolaeva