До першотравня комуністи понатикали Києвом біл-бордів: "Вернем стране Мир! Труд! Май! За это надо бороться!" 

З цієї нагоди я уявив, як на двадцятій річниці жовтневого перевороту, тобто акуратно в 37-му, в Москві висять плакати "Вернем стране Православие! Самодержавие! Народность!", вулицями марширують чорносотенці, дудячи в дудки та вимагаючи рестарації монархії.

...Іноді дуже хочеться повернути комуністам їх власні уроки історичної ввічливості: підняти особисті справи червоних катів, впаяти кожному по всій суворості революційного часу, заборонити символіку та ідеологію, ввести політичну цензуру, щоб жодна радянська наволочь не наважилася рота відкрити та в чомусь звинувачувати суспільство, яке вони ж колись і довели до ручки.

Але, на жаль, робити цього категорично не можна. Бо тоді Україна навряд проживе більше, ніж жалюгідні 69 років, які були відміряні тоталітарному СРСР.

Українці мають терпіти проплачених клоунів на Хрещатику, і успішного буржуя Петю Симоненко разом з його жирною дружиною, і старих маразматиків з портретами Сталіна, бо інакше думаючі люди не матимуть наочного прикладу, аби бачити, чого насправді вартує весь марксизм-ленінізм в історичній перспективі.

reznichenko-d