В Україні триває гучна і коштовна кампанія героїзації радянської армії та, відповідно, Компартії на чолі зі Сталіним та іншими діячами. Для себе я її визначив як парадоксальну пропагандистську кампанію під умовною назвою «Білобілетники радянської армії як пропагандисти радянської армії». 

Справа в тому, що «победители» і організатори «параду победителей» товариші Янукович, Азаров, Симоненко, Табачник, Кернес ... в Радянській армії не служили. (Між іншим, у Януковича хоча б причина серйозна - судимість, решта відмазувалися по-різному – здебільшого, по хворобі, до речі, деякі - по доволі екзотичній…) 

От у мене запитання про етичний характер дій пропагандистів-білобілетників радянської армії. Можливо, варто сконцентрувати увагу та грошах на лікування інвалідів та ветеранів, вирішенні їх соціальних питань, а не на розміщенні телевізійної чи зовнішньої реклами з привітаннями партії чи політиків? До речі, найкоштовніша реклама у «бідних» комуністів: і на радіо, і в газетах, і на біг-бордах... 

На мою думку, в ці дні варто було б залишити партійні прапори в штабах разом із партійно-пропагандистською риторикою. 

Микола Томенко, учасник бойових дій в Афганістані 1983-85 рр.

Микола ТОМЕНКО