Події, які відбуваються впродовж травня, свідчать, що в донбаському баронаті наростають протиріччя, які набувають антагоністичного характеру. Особливо це кинулось в око під час святкування Великодня.

По-перше, в цей період ми побачили, що правляча донбаська група розділилась. Дуже рельєфно це виглядало під час ритуалів богослужінь, коли раптом Янукович, який настільки стомився, що вже поїхав відпочивати до своєї резиденції в Криму, пішов на службу не до Сабодана, а вирішив відвідати храм Святого Володимира в Севастополі. Важливо, хто стояв поряд з ним на цьому ритуалі – це Пшонка, Лавринович, Клюєв, молодший син Януковича, Каськів і Могильов. В той же час на богослужінні в Печерській лаврі ми побачили стару гвардію – Азарова, Табачника, Рибака з дружиною. Отже, була порушена давня комуністична радянська традиція, коли керівник держави під час таких ритуальних подій завжди знаходиться поряд з іншими очі влади – прем’єр-міністром і головою Верховної Ради.

По-друге, на телеканалах демонструвалися окремі вітання на Великдень з боку прем’єр-міністра і президента, які ішли як рекламні ролики. Президент стояв на другому поверсі Софії, а Азаров себе позиціонував як прибічник Сабодана, і за ним знаходилась Печерська лавра.

По-третє, останнім часом посилились нападки на Азарова. Іноді навіть не зрозуміло, хто є їх ініціатором. Особливо символічно, що 7 травня народні депутати, лідер фракції «УДАР» Кличко та його колега Каплін, раптом звернулись до міністра внутрішніх справ Захарченка, щоб він почав слідство з приводу інциденту, який відбувся ще 27 березня 2013 року, коли Азаров застосував силу і вигнав народного депутата Капліна із засідання Кабміну. Однак, подія відбулась в березні, чому ж тоді Кличко і Каплін чекали до травня, щоб раптом згадати про цей випадок? Адже ми радили їм це зробити ще більше місяця тому. Для чого знадобилося стільки часу чекати, щоб звернутися до Захарченка?

По-четверте, невідомо, чи розрахувався уряд Азарова із МВФ та «Газпромом». Зокрема, до 7 травня треба було віддати «Газпрому» та структурам Фірташа за спожитий у квітні газ 300 млн. доларів, і до 8 травня сплатити МВФ 1,4 млрд. доларів. Невідомо, чи розрахувався уряд з цими боргами, чи ні. Чи він повинен проголосити суверенний дефолт української держави?

По-п’яте, 7 травня Мінфіну не вдалося розмістити облігації внутрішньої державної позики. Отже, ми бачимо, що відбувається погіршення всіх фінансово-економічних показників, але складається таке враження, що Азаров вже навіть не звертає на це уваги. Зрозуміло, що для Януковича зараз наступають дуже складні часи, йому потрібно вирішити фінансово-економічні питання. І виглядає так, що Азаров не може вирішити ці питання, наповнити бюджет, і головне, що Азаров не здатен сформувати більшість, яка б голосувала за всі потрібні для Сім’ї законодавчі акти. А експеримент із проведенням так званого паралельного засідання Верховної Ради виявився дуже невдалим. І головне, що не може забезпечити Азаров, а можливо, і не хоче, розуміючи всі негативні наслідки – дозволити приватизувати газотранспортну систему України разом із газосховищами. Схоже, що Азаров не погоджується піти на цей крок, усвідомлюючи, що це державний злочин і зрада національних інтересів України. Також Азаров вже не є дуже зацікавленим в тому, щоб Тимошенко продовжувала перебувати за ґратами.

Таким чином, розкол у владному кланово-корпоративному консорціумі виходить на поверхню. Вже виглядає так, що наближаються зіткнення, які будуть спровоковані Сім’єю в особі Януковича, його дітей і тих, хто став на його бік, відданих йому керівників, наприклад, Пшонки, який, схоже, виконує при ньому функцію Малюти Скуратова, Лавриновича, що, як виглядає, претендує на роль Гіммлера, і Клюєва, який, мабуть, готовий очолити Кабінет міністрів замість Азарова. Ця група вже вирішила іти на пролом. Схоже, вже визріли всі умови, щоб усунути Льовочкіна, як центральну фігуру у групі Хорошовського, Фірташа, Бойка, до яких, можливо, також тяжіють і Кличко та Яценюк, і підтримують з ними певні стосунки. Адже компромат на Януковича, який ймовірно міг дістатися Льовочкіну у спадок від батька, голови Державного департаменту України з питань виконання покарань в 2001–2005 роках, вже не є вирішальним фактором. Після рішення Європейського суду з прав людини у справі Тимошенко, після того, як вже майже зірвані переговори Януковича з Європейською комісією щодо підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, після зриву переговорів із США, та несприйняття Януковича з боку Путіна, наближається момент, коли Янукович потрапить у повну ізоляцію на світовій і європейській арені, коли до Януковича і його оточення можуть застосувати міжнародні санкції, внести його та членів правлячої Сім’ї в список невиїзних осіб, на зразок списку Магнітського, арештувати їхнє майно нерухомість, рахунки в офшорах. Тому, можна припустити, що Янукович, після провалу спроби якимось чином отримати підтримку від Сполучених Штатів, після того, як провалився візит Кожари до США, якому в брутальній формі було відмовлено у зустрічі з держсекретарем США Керрі, визрів дожорстких дій. Можна висунути версію, що Янукович та його Сім’я готуються до спроби здійснити встановлення відкритої диктатури в Україні.

Увертюрою до цього можуть стати драматичні події, які, ймовірно, розгортатимуться 9 травня по всій Україні. Стає очевидно, яку роль тут відіграють комуністи, здійснюючи провокації і посилюючи напругу в суспільстві, а також така особа, як Колесніченко, в біографії якого дуже багато темних періодів, невідомо де він знаходився впродовж цілих років. І його активізація завжди відбувається в періоди, коли готуються великі провокацій. Виглядає так, що Янукович вже готовий до переходу в радикальну фазу, що він визрів для того, щоб змінити Азарова, розпускати Верховну Раду, призначати Клюєва прем’єр-міністром, або ж виконуючим обов’язки глави уряду буде поки що Арбузов , і до того, щоб переходити до прямого президентського правління. Таким чином, Сім’я, як виглядає, готова до заколоту і до встановлення диктаторського режиму.

Але чи готова до спротиву цьому опозиція, чи готовий український народ жити так, як в диктаторській Білорусії, Казахстані чи Сирії, коли почнуться прямі зіткнення? Чи до поглинання України з боку Московії?

Якщо вірні наші припущення, і Янукович визрів до того, щоб встановити диктатуру, то питання полягає в тому, яким чином він цей план реалізовуватиме? Хто допомагатиме йому здійснювати силове захоплення влади? Чи можна припустити, що в колоніях по Україні створені відповідні групи, загони, які здійснюватимуть напади на активних представників опозиції, засоби масової інформації, на мерів міст, які не захочуть коритися Януковичу? Як відомо, в Україні 182 установи Державної пенітенціарної служби, в яких утримується 142 тисячі осіб. То ж чи не сформовані на «зонах» загони смерті, на зразок тих, які діяли в Аргентині та інших країнах Латинської і Центральної Америки? Але тоді цих бандитів треба годувати, задовольняти їхні фізіологічні потреби, в тому числі і в жінках, для чого потрібно дуже багато грошей. Де їх взяти? Як виглядає, найкращим джерелом отримання легких грошей могла б слугувати українська ГТС, яка може давати мільярди доларів прибутку. Тоді, для Януковича найважливішим завданням буде знайти такого прем’єр-міністра, який буде здатен забезпечити приватизацію газотранспортної системи в інтересах Сім’ї. А для цього потрібно, що новий прем’єр-міністр був в змозі створити для правлячої Сім’ї стабільну більшість у Верховній Раді. Скидається на те, що Клюєв міг переконати Януковича, що саме він міг би створити для нього більшість у парламенті. Відтак, українська ГТС може стати для Януковича тим інструментом, за допомогою якого він фінансуватиме групи кримінальних елементів, загони смерті.

Але в такому випадку, для Януковича приклад аргентинського диктатора-президента Хорхе Відели, який вів проти аргентинців так звану «брудну війну», здійснюючи масові вбивства, катування, ґвалтування та викрадення опозиціонерів й інакодумців, має бути дуже показовим, адже той був за свої злочини перед аргентинським народом засуджений до довічного ув’язнення.

Якщо наш сценарій вірний, то всім українцям треба об’єднатися для того, щоб дати відсіч узурпаторам. Потрібно негайно розробити систему заходів з боку всіх опозиційних парламентських та позапарламентських сил, щоб знешкодити імовірний сценарій Януковича та його Сім’ї. І тут потрібні не плач, стогін і ридання, як це роблять пенсіонери з так званої групи «першого грудня», а необхідні рішучі, звитяжні, жорсткі дії щодо недопущення встановлення диктатури в Україні і відправлення Януковича та його Сім’ї на смітник історії. Але ж сам Янукович і його Сім’я добровільно з політичної та економічної сцени України в небуття не підуть вони будуть зубами триматися за свою владу, щоб і надалі пити кров з української нації.

Олег СОСКИН