Деякий час тому я записав інтерв'ю із членом Римського клубу, громадським діячем, письменником та економістом Богданом Гаврилишиним. Хоча сам Богдан Дмитрович не дуже шанує економістів у сучасному значенні цього слова, оскільки, на його думку, вони знівелювали значення цієї науки, звели все до питання грошей, бюджетів, ВВП.

Натомість у новій доктрині розвитку йдеться не лише і не стільки про конкуренцію, скільки про співпрацю та синергію багатьох людей та інститутів. Не буду приховувати - приводом для публікації цього інтерв'ю є міжнародна конференція, які пройде завтра у Києві, - з доволі амбітною назвою «Стан світу, потреба в новій парадигмі і роль України в ній». Там будуть авторитетні фахівці: Ґрем Мекстон - генеральний секретар Римського клубу, Іво Слаус - Почесний президент Всесвітньої академії мистецтва; Гарі Джейкобз, головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтва і науки; Альберто Зуконі, генеральний секретар Всесвітнього консорціуму університетів; Мирослав Попович, Ярослав Грицак, Володимир Лавренчук, Володимир Огризко, Мирослав Маринович, Дмитро Шимків, Валерій Пекар.

В самому інтерв'ю пан Гаврилишин, міркує і відповідає на запитання, наприклад, чому Женева, яка фактично охоплена французькою територією, не стала частиною Франції (себто, якщо екстраполювати, що потрібно зробити нам, щоби Донецьк і Луганськ не хотів би бути частиною Росії - звісно, йдеться не про тих патріотів, які воюють за Україну, або вимушено виїхали звідти), доволі резонансно Гаврилишин пропонує не вживати терміна «унітарна держава», провести «децентралізацію» за європейським зразком. Несподіваною для мене є його оцінка Сполучених Штатів. Ну, і, власне, якою має бути нова парадигма розвитку України. Одним словом, є про що говорити і дискутувати. Сперечатись. Тож дискусію вітаю.

Якщо тема зацікавить, запропоную другу частину інтерв'ю.