Назву два шляхи, за якими може розвиватися нинішня ситуація в українському парламенті: еволюційний та революційний.

Щодо еволюційного шляху. Тут я надихнувся ідеєю нашого колеги із "Самопомочі", який вирішив стати вільною людиною, займатися бізнесом і скласти депутатський мандат. Ця ідея мені здається доброю і розумною, а тому я би просив всіх депутатів-бізнесменів, які пройшли за партійними списками у випадку, якщо вони не встигають працювати, - скласти депутатські мандати і йти займатися бізнесом.

Це саме стосується і двох наших колег-губернаторів, хай би вони написали заяви про складення депутатських мандатів і дали можливість двом людям за списками зайти в парламент. Ще одна категорія людей, які "не встигають" дійти до парламенту - це партійці. Тоді працюйте собі і надалі спокійно в партійних офісах, але дайте працювати в парламенті тим людям, які насправді будуть займатися законотворчою, а не партійною діяльністю.

Другий шлях - революційний. Вносимо зміни до Конституції щодо зменшення кількості народних депутатів до 300, приймаємо закон про відкриті партійні списки. Тоді 25 жовтня разом з місцевими виборами проводимо перевибори до парламенту, де буде 300 професійних депутатів.

Чому я апелюю до цифри 300? Бо ця цифра вже пройшла певну суспільну легітимацію: попри різне ставлення до референдуму, який відбувся у 2000 році, абсолютна більшість населення тоді висловились за зменшення кількості народних депутатів від 450 до 300 осіб.

Хоча, якщо взяти фактичну сторону, то, я думаю, достатньо було би і цифри 250. Традиційно, середньостатистична відвідуваність нинішнього парламенту складає не більше 250-ти працюючих депутатів. Тому цілком можна обговорювати варіант скорочення парламентарів і до 250-ти.

Принагідно хочу нагадати, що я є ініціатором скорочення кількості депутатів місцевих рад удвічі, зараз їх налічується близько 240 тисяч по всій Україні. На жаль, поки що у Верховній Раді немає підтримки такої ідеї. Але будемо сподіватися, що до початку місцевої виборчої кампанії нам вдасться скоротити і кількість депутатів місцевих рад.

У нас є приблизно місяць, щоб проаналізувати, яким шляхом ми йдемо. Таке враження, що у нас дуже багато депутатів таких, як Арсеній Петрович, які на собі "з гордістю носять відповідальність", але до парламенту не доходять. Але відповідальність треба не носити, а діяти відповідально: бути в парламенті, писати закони і відповідально за них голосувати.

Тому ми або виправляємо помилки і перетворюємо Верховну Раду на працюючий парламент, або йдемо на дострокові вибори.