Думки з Книжкового Арсеналу.

Ми ведемо водночас три війни.

Війна геополітична, гаряча, проти російського агресора. Це Війна за незалежність, проти імперії, проти її спадщини і тиску, проти свого постколоніального статусу. За свободу.

Війна геоекономічна, за вільну економіку, проти корупції, олігархів та монополій. Це називається "реформи", хоча мені та моїм друзям більше подобається слово "модернізація". Вільна українська економіка займатиме своє місце у світовій і не залежатиме від російських ресурсів.

Війна геокультурна, онтологічна. Війна за сенси, за істину. Це війна нових цінностей проти старих, і саме вона є головною, бо без неї решта не має сенсу. Наприклад, навіщо нам контроль над територіями, якщо ми не знаємо, що з ними робити?

Книжковий Арсенал - це наш найголовніший арсенал у цій війні. Для остаточної перемоги нам потрібні ще Кіноарсенал, Театральний арсенал, Художній арсенал тощо. Але.

Моє враження: щось сталося. Щось зрушило. Здається, справа не в кількості стендів чи загальній площі, не в кількості відвідувачів та довжині черги на вхід, навіть не в кількості та розмаїтті нових видань.

Справа в очах відвідувачів. Це як на Майдані: впізнаємо своїх по очах. Я бачив очі переможців. І хоча до перемоги ще далеко-далеко, але, як ми знаємо, перемога народжується в головах (власне, там же і поразка). Сьогодні я її бачив.