В Україні, як правило, про конкретні проблеми цілих категорій людей чи окремих державних структур прийнято згадувати одноразово, до конкретних календарних дат: про чорнобильців - 26 квітня, про героїв визвольного руху - 14 жовтня, про ветеранів Другої світової війни - 9 травня, про жінок - 8 березня... Після відповідних днів календаря, ці теми «забуваються» до наступного року, як і категорії людей, про які йде мова. За аналогією, лише напередодні чергових чи позачергових виборів, політиками і в пресі згадується Центральна виборча комісія.

Орган, який організовує та проводить вибори, в кожній демократичній країні є поза політикою та складається з чесних та неупереджених професіоналів, адже він затверджує та легітимізує результати виборів - найголовнішої владонаділяючої події, основи сучасної світової демократії. Прозорість, законність та неупередженість в роботі цього органу в демократичних суспільствах не повинна викликати жодних сумнівів. Чи є актуальний склад ЦВК України віддзеркаленням цих чеснот? Не думаю, що знайдеться багато тих, хто визнає існуючий склад ЦВК зразком демократичності та справедливості.

Через півроку українці обиратимуть місцеву владу. Хто ж буде арбітром регіональних перегонів? Власники «скромних» маєтків, готових за певну винагороду змінити шальки на терезах на користь «більш достойного»? Люди, призначені колишнім режимом, термін перебування яких на цих посадах давно закінчився? Адже в суспільстві ще не забули так звані «спірні округи» на передостанніх парламентських виборах, «вибори без вибору» назначених Партією регіонів кандидатів. Не забулося і входження в новий парламент і колишніх облич Партії регіонів за сумнівних обставин, як то «вугільного короля» Звягільського з його 1454 голосами та багатьох перефарбованих мажоритарників, не говорячи вже про конфлікти у Дніпропетровській області, про які в свій час багато писали вітчизняні ЗМІ, де ЦВК в подібних ситуаціях діяла кожен раз по-різному, але завжди на користь людей не останнього в Партії регіонів Олександра Вілкула. Не зважаючи на це все, ЦВК продовжує спокійно працювати, отримуючи немалі кошти з державного бюджету. Ба, навіть проводить перевірку відповідно до Закону України «Про очищення влади», яка мала б відбутися з 1 грудня 2014-го по 28 лютого 2015 року стосовно всіх членів ЦВК. Не важко передбачити результати такої «люстрації», враховуючи, що контроль за виконанням цього розпорядження залишив за собою непотопаючий герой журналістських розслідувань Михайло Охендовський, ставленик Януковича і перший кандидат на справжню люстрацію. Не даремно ж «найдемократичніший» президент України визнавав «авторитет та високий професіоналізм» Михайла Володимировича.

У недавньому інтерв'ю новий генеральний прокурор Віктор Шокін переконував, що за наявності доказів провини у вчиненні злочину до відповідальності буде притягнутий будь-який чиновник. Така заява генпрокурора принаймні дає надію, що в Україні, наскрізь ураженій метастазами корупції, щось змінюється.

Що ж, враховуючи бажання генпрокурора боротися із беззаконністю в державних органах влади, обов'язком кожного громадянина є надати правоохоронцям відповідну інформацію про вчинене правопорушення.

У конкретній справі автора цих рядків ЦВК неодноразово та грубо порушила чинне законодавство. Вона не виконала чотирьох (!!!) рішень Вищого Адмінсуду України (перше, друге, третє, четверте), які не підлягають оскарженню та тричі (!!!) порушила імперативну норму частини 7 статті 113 Закону України про вибори народних депутатів, яка говорить: «У разі визнання судом рішення відповідної виборчої комісії протиправним.., виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним» (Постановами ЦВК від 1 та 10 листопада та листом ЦВК № 21-30-598 від 10.04.15 року). Як результат, були грубо порушені виборчі права громадянина України та незаконне позбавлення його депутатського мандату.

На жаль, за часів пана Яреми заступник прокурора міста Києва М. Попович не побачив у нашій заяві «достатньо даних про вчинення посадовими особами ЦВК України злочинів». Можливо, за нового генпрокурора очевидні речі будуть очевидними також і для працівників прокуратури, й вони, нарешті, їх побачать.

Сподіваюся, що ці конкретні та задокументовані факти правопорушення, вчинені членами ЦВК, стануть причиною зміни складу Комісії та дозволять забезпечити проведення місцевих виборів в Україні чесними та об'єктивними арбітрами, до яких у суспільстві є повна довіра.

P.S. Прошу вважати цю публікацію офіційним зверненням до правоохоронних органів про вчинене правопорушення. Прошу також перевірити, за рахунок яких коштів голова ЦВК М. Охендовський зі сім'єю здійснив подорож до Риму в бізнес-класі літака авіакомпанії МАУ, свідком повернення яких до Києва 20 квітня став автор цих рядків. Чи допустима ця розкіш для чиновника країни, в якій йде війна і прем'єр-міністр якої літає економ-класом?