По мережі ходять десятками кумедні фотографії російських святкових білбордів з іноземними вояками, німецькими чи американськими, ворожими літаками, кадрами союзників тощо.

Це зовсім не дурість чи недбальство дизайнерів. Просто через двадцять років відкритих кордонів смаки публіки змінилися настільки, що навіть найкращі радянські фотоматеріали часів Другої світової виглядають незрозуміло й непривабливо, вони вже не несуть потрібних наочній пропаґанді смислів. Невибагливе екіпірування, некрасива форма, топорні обводи техніки, дивні вирази облич радянських людей. Сучасній людині все це вже здається сірим, нецікавим, добряче відчуженим. Дає про себе знати радянське «ігнорування храмів, краси будинків, вулиць, хат, кольору, одежі, людської зовнішньої гідності, пам'ятників старовини, охайності і многого другого...» (Довженко).

Пригадую, мій шкільний товариш ще за часів Союзу й тотального контролю над інформаційним простором захоплено відгукувався про все німецьке, що його бачив тільки з радянських пропаґандистських джерел. Навіть тоді порівняння радянського стилю, зокрема, брежнєвського стилю відзначення перемоги, й усього того західного, що проходило крізь сито цензури, явно було не на користь свого. (До речі, після відбиття ершого російського нападу в нас на часі якнайшвидше впровадження нової польової й парадної української форми і правил її носіння.) Тепер же, коли «ми всі живемо в Америці», кричущу радянську непривабливість стало важко «продавати» публіці в героїчному, урочистому, зрозумілому без слів вигляді. Тому й дизайнери здійснюють вимушену підміну. Старі німецькі й американські фотографії нині виглядають саме так, як очікує сучасний споживач. Ще один бік кінечної радянської поразки в тій війні.