7 травня 1840 р. народився великий композитор Петро Чайковський.

Походив він із українського роду Чайок (Чайковських), його родичами були Гребінки, Гоголі.

Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, був родом з-під Кременчука, козацьким сотником Омельницької сотні Миргородського полку, брав участь у битві під Полтавою й помер від ран.

Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський - так на Запоріжжі називали командирів козацьких чайок. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка. Пройшов російсько-турецьку війну та відслужив полковим лікарем, став городничим Слободського та Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії.

Мати композитора Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, внучка французького скульптора Мішеля-Віктора Асье (Michel Victor Acier), - з французького роду.

Чи не тому в творчості композитора домінує українська тематика? Наприклад, головною темою першого концерту П. Чайковського для фортепіано з оркестром є тема пісні Марусі Чурай "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці".

Із 24-річного віку Петро Ілліч майже щороку по кілька місяців жив в Україні.

Петро Ілліч неодноразово відвідував Слобожанщину. Йому припала до душі садиба Миколи Кондратьєва, розташована в селі Низи поблизу Сум. Саме тут він працював над операми «Коваль Вакула», «Опричник», Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів.

Особливе місце в подорожах Чайковського в Україну посідає Поділля, куди композитора привела тривала дружба з Надією Філаретівною, вдовою багатого залізничного промисловця Карла Федоровича фон Мекка, який 1868 року придбав чималий маєток у Браїлові, що майже двісті років належав родині магнатів Потоцьких. Їхнє заочне знайомство припадає на грудень 1876 року, коли Петро Ілліч отримав лист від пристрасної прихильниці своєї творчості. Це дивовижне листування тривало тринадцять років. Про Поділля, Петро Ілліч писав: «Поїздки в Браїлів залишаться в моїй пам'яті світлими спогадами про найпоетичніші дні мого життя». До наших днів тут добре зберігся палац сімейства фон Мекк, де створено Музей композитора.

У Кам'янці на Черкащині Петро Ілліч «знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі». Понад 28 років життя Чайковського пов'язані з містом над Тясмином. Тут він написав «Лебедине озеро», «Орлеанську діву», «Сплячу красуню», «Євгенія Онєгіна»... Чайковський відредагував видання церковних творів Дмитра Бортнянського у 10-ох томах (1882). І це не повний перелік творів, над якими він працював у Кам'янці. 28 січня 1882 р. у Москві вперше виконано "Серенаду для струнного оркестру" Петра Чайковського. Композитор почав роботу над твором автор у сестри О. Давидової в Кам'янці.

У Тростянці він написав свій перший симфонічний твір - увертюру до драми О. Островського «Гроза».

Приїхавши з Німеччини в маєток Конраді Гранкіно Полтавської губернії, - в останній рік свого життя - Чайковський писав: «Красоти Тіролю, серед яких я прожив тиждень, не дали мені й половини того задоволення, який дав краєвид безмежного степу». Саме тут він працював над оперою «Мазепа».

У часи жорстокого наступу імперії на українську мову Чайковський домагався постановки «Тараса Бульби» М.Лисенка українською мовою. У 1890 р. Чайковський відвідав Миколу Лисенка в Києві й слухав його оперу «Тарас Бульба». Був одним із учасників заснування на базі музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства Київської консерваторії. Двоє композиторів - козацькі нащадки, мали багато спільного, навіть померли в один день (6 листопада, тільки в різні роки). Коли коханий Чайковського загинув у солдатчині, моральна атмосфера навколо композитора підштовхнула його випити отруту. Офіційно було оголошено про смерть від холери.

У 1926 р. в рамках політики українізації з‘явилася державна опера і було здійснено постановку «Євгенія Онєгіна» українською, спеціально для участі у цих виставах учив українську мову геніальний російський тенор, 56-літній Леонід Собінов. І він захоплювався звучанням української мови в арії Ленського. Максим Рильський зробив два переклади. Один - для роману, де було відтворено саме пушкінську іронічність, пародію, власне, на романтизм «Куди, куди ви відлетіли, весни моєї красні дні», і інший - для опери, де єдність романтичної, тужливої музики Чайковського і поезії набула особливого значення: «О, де! О, де розвіялися снами весни моєї красні дні?». В окупованій Україні не лунають опери Петра Ілліча Чайковського українською мовою.