Нас, добровольців, і ДУК ПС, зокрема, часто звинувачують у тому, що ми нібито приписуємо собі всі заслуги на цій війні, тоді як основну роль грають ЗСУшники, й основний тягар теж на них.

Хочу пояснити, як насправді. Винятково зі власного досвіду.

Звичайно, без армії воювати було б неможливо. Самі добровольці, мабуть, не протримались би і тижня. У ЗСУ є важка бронетехніка, є артилерія, та їх і кількісно набагато більше.

Також у лавах ЗСУ є окремі бійці і навіть цілі підрозділи, які сміливістю і бойовим духом не поступаються добровольцям.

Однак в армії є той мінус, що дуже значна її частина - це примусово мобілізовані, які воювати не хочуть. Головне завдання для таких людей - не перемога, а якнайскоріше повернення додому живими і неушкодженими. Навіть професійні військові, офіцери дуже часто йшли до армії, не вірячи, що їм колись доведеться реально воювати, і до війни вони морально неготові.

Наші ж вороги, супротивник, який нам протистоїть, - такого мінусу не мають. Вони практично всі добровольці. Військові відставники, козачки, кадирівці та інший набрід, який їде з Росії воювати на Донбас, - їде з власної волі. Припускаю, що навіть кадрових військових РФ сюди проти їхньої волі не посилають. Плюс потужне забезпечення російською важкою бронетехнікою і артилерією - і виходить добре оснащена і добре вмотивована армія.

У нас не так. Я не раз зустрічала випадки, коли для того, щоби 500 ЗСУшників втримали якийсь населений пункт, їх доводилось підсилювати п'ятьма добровольцями.

Звичайно, п'ятеро бійців - то не військова сила, самі по собі вони здатні хіба що на невелику диверсійну операцію.

Але коли ті умовні 500 ЗСУшників бачать, що хтось не боїться і першим лізе в бій, у них вмикається - у когось сором, у когось почуття ліктя, якесь корпоративне відчуття, у когось просто стадний інстинкт, і вони починають цілком нормально воювати.

Є такий спосіб полювання на вовків - із собаками різних порід. Одні собаки вистежують вовка, інші його заганяють, а далі вовк стоїть в оточенні собак, собаки на нього гарчать і гавкають, але жоден не наважується до нього наблизитись. Бо вовк страшний і перш ніж його загризуть, кількох собак цілком може порвати.

І тоді прибігає ще один собачка. Прибігає не першим, бо він маленький і лапки у нього короткі, і зуби у нього неспівставні з вовчими іклами. Але він не має страху і першим кидається на вовка. І за ним кидаються всі, і вовкові кінець. А так би стояли і гарчали невідомо скільки - поки вовк не зрозумів би, що його бояться і не пішов би на прорив.

Висновок: добровольці без армії можуть винятково вести партизанські дії, послаблюючи супротивника. А от армія без добровольців може проводити фронтові операції, але війну без добровольців буде програно.