Для проведення параду перемоги в Москві російська влада за ціною не постояла. У прямому й переносному сенсі. Цілком очевидно, що найбільший за кількістю учасників і військової техніки парад влетів бюджету країни в серйозну копієчку. Майже 1 годину і 20 хвилин тривало це мілітарне дійство.

Такого не могли собі дозволити навіть у СРСР при всій любові дорогого Леоніда Ілліча до орденів, медалей та інших незаслужених ним брязкалець. Участь його у війні, якщо не рахувати вибитих зубів від артилерійського обстрілу під час рідкісних відвідувань так званої Малої землі, в основному проходила в штабах, при яких розміщувалися політвідділи. Про це писав генерал Петро Григоренко у своїй книзі «В подполье можно встретить только крыс». Проте з формальної точки зору Брежнєв був учасником війни, і звання генерал-майора отримав у листопаді 1944 року, за іншими даними, у травні 1945 року. До того ж крокував на Красній площі на справжньому параді Перемоги 24 червня 1945 року. Однак за часів Брежнєва та радянських вождів, що послідували за ним, паради на Красній площі тривали зазвичай 40 хвилин. У роковини з історичної масовкою - близько години. Додаткові 20 хвилин не випадкові й багато чого пояснюють.

Навколо московського параду в Росії було організовано справжню істерію. Чого тільки не говорилося і не писалося. Вся історія Другої світової війни була піддана в черговий раз повній ревізії. За участю, як без цього, вчених людей, багато з яких за останній час кардинально змінили свої наукові погляди. Кількість білбордів відповідного змісту, оранжево-чорних стрічок на вулицях і площах російських міст просто зашкалювало, переходячи межу природного.

При цьому чиновницький підхід, бажання виконати й доповісти призводило часто до анекдотичних, але вельми образливих для ветеранів ситуацій.

У підмосковному місті Івантєєвка було розміщено плакат, на якому зображено пілотів бомбардувальника Junkers Ju 88. Зліва від льотчиків люфтваффе розташувалася георгіївська стрічка, а праворуч - напис «Они сражались за Родину».

В Алапаївску Свердловської області повісили два банери із зображенням нацистів, що марширують. Адміністрація міста заперечувала свою причетність до того, що сталося, заявляючи, що це вина підприємця, який виграв муніципальний конкурс, проте бізнесмен запевняє, що всі зображення були узгоджені з владою.

У Златоусті Челябінської області на плакаті зобразили американських солдатів, що встановлюють радянський прапор на острові Іводзіма в Тихому океані.

Ця знаменита фотографія американських солдатів дуже популярна серед невдачливих і малограмотних оформлювачів білбордів до 9 травня. У Москві кілька років тому висів плакат, на якому ті самі американці встановлюють радянський прапор, причому на тлі Капітолію.

У Петербургу відзначилися до 70-річчя зняття блокади Ленінграда. На деяких плакатах замість правильного назви пам'ятної дати було написано «День полного освобождения города Ленинграда от блокады его немецко-фашистскими войсками». При прямому прочитанні виходило, що місто від блокади звільнили нацисти.

Нічого в таких проколах дивного немає. В обстановці штучно створеної пропагандистської істерії чиновницький народ дуже хотів погріти руки, тому сплавляли виготовлення плакатів та білбордів підконтрольним фірмам з малограмотним персоналом. Для останніх пальми тихоокеанських островів з американськими та японськими солдатами ні про що не говорили. Як виявилося, багато з таких оформлювачів взагалі не підозрювали, що ще й була війна на Тихому океані. Тож не доводиться дивуватися таким помилкам. До того ж, жодного відповідального чиновника не було покарано, що вчергове показує справжнє ставлення влади до створеної пропагандистської хвилі й суспільної істерії.
Таке враження, що влада сама себе намагалася переконати в тому, що країна живе в обстановці триваючої війни, й навколишній світ ось-ось готується на неї напасти. Щоправда, невідомо заради чого і навіщо йому це потрібно.

По-друге, громадян Росії увесь час намагалися переконати, що вони покликані захистити світ від фашистської загрози, як це зробили їхні батьки й діди вже далекого 1945 року.
По-третє. Нинішня Росія - це не Радянський Союз червня 1941 року. І ніякого раптового нападу не буде. Є кому стежити і вчасно викрити чорні задуми ворогів. І далі починається роздвоєння свідомості.

Від ідеологічної безпорадності, з одного боку, реанімується образ Сталіна, який привів країну до перемоги. З іншого, якось не прямо і ненав'язливо, але вельми наполегливо народові нав'язується думка, що помилок Сталіна нинішній президент і верховний головнокомандувач Володимир Путін не припуститься. І грізний час велика за територією країна зустріне у всеозброєнні. Продемонструвати й довести це був покликаний грандіозний військовий парад.

Що й казати, на Красну площу зібрали 16,5 тис. військових, нею пройшло 200 одиниць військової техніки, в небі пролетіло 143 літака і гелікоптера. Про українське походження найбільшого літака у світі «Руслан», звичайно, жодного слова. Всі російське, все найгрізніше, в телевізійному ефірі відомий ведучий Ігор Кирилов не втомлювався повторювати, що нічого подібного в жодній державі немає. І жодна інша армія і близько такого не має. Якщо російська армія така сильна й така озброєна, то, здавалося б, чого турбуватися.

Для контрасту Путін виголосив досить спокійну, якщо її порівнювати з подібною 2005 року за аналогічної нагоди, промову. Як і належить, лаяв однополярний світ, США прямо не називав, але всім було зрозуміло, кого мав на увазі. І далі прямо запропонував перейти до переговорів про новий устрій світового порядку. На основі відмов від блоків. Блакитна мрія Путіна домогтися розпуску блоку НАТО. Поряд з іншими причинами, для надання вагомості його пропозицій, і було затіяно це велике мілітарне дійство.

Зокрема воно було адресовано усім тим, хто проігнорував запрошення на присутність на Красній площі. З 68 запрошених глав держав і міжнародних організацій приїхало близько 30. Останньої миті відмовився від візиту до Москви прем'єр грецького уряду Алексіс Ципрас. Виявилося, що приїхати до Москви й бути присутнім на параді є дві великі різниці. Президент Чехії Мілош Земан та прем'єр Словаччини Роберт Фіцо до Москви приїхали, однак присутніми на параді ні той, ні інший не були. Вони призначили на цей час двосторонні переговори.

Важливим є ще один пов'язаний із попереднім аспект. У параді взяли участь іноземні військові підрозділи. Зрозумілою є присутність їх з країн СНД за винятком України, Грузії та Молдови. Також були частини з Монголії, Індії та Сербії. Проходження їх було організовано в порядку назв країн за російським алфавітом. Виняток було зроблено для зведеного підрозділу трьох родів військ Народно-визвольної армії Китаю. Він завершив проходження іноземних частин-учасників параду. Як казав відомий герой культового радянського серіалу, запам'ятовується останнє. Взагалі китайському лідерові надавалася демонстративна шана. На трибуні його разом із дружиною посадили поруч із Путіним. Прем'єр-міністра Дмитра Медведєва змістили вбік до вірменського президента Саргсяна.

Так от, всім хто проігнорував запрошення на парад, дали чітко зрозуміти, що вони мають оцінити всю небезпеку протистояння з Росією. Вона готова за допомогою зброї стверджувати своє верховенство на теренах колишнього СРСР з можливим продовженням у разі появи такої можливості й надалі.

Ще одне важливе завдання - поєднати у свідомості росіян священну війну з фашизмом із військовою авантюрою в Україні. Для цього всі розмови й невпинна робота державної пропаганди про те, що сусідня колишня братська країна знаходиться під управлінням хунти й фашистів, що захопили там владу. Тепер у свідомості частини молодого покоління російських громадян захоплення Дебальцевого є однією з головних перемог російської зброї. Не Сталінград, не Курськ, не битва під Смоленськом, не оборона Москви. Нічого не скажеш. Маємо «успіх» російської пропаганди і відповідний результат усієї цієї вакханалії з нагоди святкування 9 травня.

Росія знаходиться, це вчергове підтвердив московський парад, у мілітаристському угарі, що затуманює свідомість. Скільки триватиме ця важка хвороба, сказати важко. Пробудження від нього буде дуже важким.