В Маріуполі на жіночку та її сина з маком накинулися жіночки та чоловічки з георгіївськими стрічками. Дуже довго кричали. Що мак - це "позор". Чому "позор"? Бо американський і теде. Ну, можна зрозуміти, чому деякі наші кидаються на георгіївські стрічки - бо це, зрештою, зараз символ ворога. Можна також зрозуміти, чому деякі їхні кидаються на все синьо-жовте чи червоно-чорне - бо для них це теж символ ворога. Війна є війна.

Але мак тут до чого? Ну до чого тут мак? Це ж символ примирення і пам'яті! Пам'яті за ВСІМА жертвами. Символ трауру - за всіма.

Аполітичний символ. Нейтральний символ. Гуманний символ.

І от звідки тоді у них ця ірраціональна агресія до навіть нейтральних символів? Ну звідки? Звідки це відчуття, що "якщо не наше - то вороже" ? А якщо просто - "спільне" ? Не буває такого?

В тому й річ, що для них - не буває. Найдивніше в homo sovieticus полягає в його катастрофічному егоїзмі та тотальній недовірі до спільноти та до іншого. Жоден "дикий капіталізм" до нього не дотягує. Бо пострадянський "дикий капіталізм" є природним породженням пізнього соціалізму, - суспільства, де нічого не було, і яке породжувало битву всіх проти всіх, не на життя, а на смерть. Де речі діляться на "мої" та "всі інші", де "спільного" не може бути в принципі...

...Але в мене є ще одне пояснення цього маріупольського казусу. Жіночки та чоловічки з георгіївськими стрічками накинулися на тітоньку з маком тому, що вони є таємними адептами майкрософту.