23 квітня Верховна Рада ухвалила в першому читанні зміни до закону «Про державну службу». Прийняла з другої спроби з мінімально необхідними 226 голосами. Для цього знадобилася безпрецедентні дії голови ВРУ, декілька годин часу та близько п'ятнадцяти сигнальних голосувань.

Хоча перед цим без проблем назбиралася необхідна кількість голосів для ухвалення закону «Про видобування та реалізацію бурштину». Дуже дивна ситуація, правда ж? Народні депутати зрозуміли важливість та пріоритетність бурштинової проблематики, натомість ігноруючи проблематику професійної та ефективної державної служби. Не розуміють важливість? Дуже сумніваюся. Прийняття нового законодавства про державну службу є одним з важливих пунктів коаліційної угоди, програми діяльності уряду, контракту з ЄС про розбудову держави, однією з ключових вимог більшості міжнародних донорів. То в чому ж справа? А справа в шаленому опорі системі, що категорично не хоче мінятися. І необхідність міняти правила функціонування державної служби назріла вже дуже давно.

Напрацювання реформи державної служби велися громадськістю дуже тривалий час, однак успіхом, на жаль, не увінчалися. Не було політичної волі у режиму Януковича. Після його краху ситуація ніби покращилася. В липні 2014 року почала працювати робоча група при Національному агентстві з питань держслужби, що складалася переважно із представників громадськості за підтримки керівника агентства. Взяли за основу текст напрацьований громадськими експертами Центру політико-правових реформ та Реанімаційного Пакету Реформ, активно над ним попрацювали, залучили всіх зацікавлених сторін і в жовтні видали на гора дійсно прогресивний та інноваційний текст законопроекту, що отримав високі оцінки міжнародних організацій та дозволив би отримати професійну, політично незаангажовану, ефективну державну службу. Заручилися підтримкою уряду, який пообіцяв повне сприяння. І на цьому почалися проблеми.

Текст зник в урядових кабінетах аж до березня 2015 року. П'ять місяців - рівно стільки знадобилося уряду для того щоб спромогтися зареєструвати законопроект у Верховній Раді. 5 місяців зволікань і затягувань в умовах колосального соціального запиту на реформи. 23 березня законопроект нарешті було зареєстровано під номером 2490.

Після цього, складається враження, естафету саботажу було передано Верховній Раді України.

Всі фракції-учасниці коаліції висловлюють категоричну підтримку законопроекту, керівництво парламенту розпинається і ледь не на колінах благає народних обранців зайти до зали, бо відсутній кворум, але ті не надто поспішають до зали і ховаються в кулуарах.

Чому? Бо законопроект передбачає підвищення професійності державної служби та її деполітизації. Це означає, що епоха призначень на відповідальні посади за принципом особистої відданості чи політичних квот підходить до завершення. Зі вступом в дію нового Закону всі призначення на посади державної служби відбуватимуться виключно на підставі відкритого конкурсу. Тобто призначатимуться найкращі фахівці. Частина нардепів розуміє, що їх плани зайняти тепле крісло керівника умовного департаменту в якомусь із міністерств чи інших урядових органів, після завершення політичної кар'єри, зазнають краху, бо ж конкурси обіцяють бути дуже непростими.

Не останню скрипку в процесі гальмування реформи відіграють і помічники народних депутатів. Нове законодавство передбачає скасування статусу державного службовця в обслуговуючого та патронатного персоналу. Логіка нового закону в тому, що державний службовець - це політично нейтральна особа, що здійснює повноваження, пов'язані з реалізацією завдань та функцій держави та обирається на конкурсній основі. Помічники народних депутатів повноваження, можливо, й виконують, але політичною нейтральністю точно не володіють. Як і не призначаються на відкритому конкурсі. А ось віддавати статус дуже не хочуть. Дуже дивна, до речі, ситуація. Новий закон скасовує всі необґрунтовані пільги та преференції для державних службовців. Ще один легіон противників - чиновники, посади яких не потрапили в бажану ними категорію. Новий закон передбачає всього три категорії посад державної служби.

Інтереси держави? Куди там. Шкурне,особисте і статусне, в першу чергу. Це до запитання, чому проект майже півроку кружляв урядовими коридорами.

Що ж змінить цей багатостраждальний законопроект?:

а) Як вже було згадано, виключно конкурсне призначення на усі посади.

Кінець ері призначень кумів,сватів, братів. Як і кінець політичній квотності. Простий і зрозумілий кожному лозунг - «Не хочемо чиновника-кума міністра, а хочемо спеціаліста!». Посаду, особливо вищого рівня, повинен займати найкращий фахівець з наявних.

б) Заборона членства у політичних партіях. Роками правлячі партії затягували чиновників у свої лави і ті поступово перекваліфіковувалися зі служіння державним інтересам на служіння партійній кон'юнктурі. Чиновник повинен чітко виконувати функції держави незалежно від того, який політичний курс держава обрала. Це аксіома. За аналогією із забороною членства в політичних партіях військовослужбовцям та правоохоронцям.

в) Скасування пільгової пенсійної системи та збільшення заробітної плати.

Це дозволить очистити систему від неефективних кадрів. Величезна кількість службовців банально сидять і чекають пенсію. При цьому імітують бурхливу діяльність, що виражається у перекладанні паперів з однієї полиці на іншу. Мотивації розвиватися не мають жодної, в ефективності та державницькому підході до роботи не помічені.

Також, ні в кого не викликає сумнівів, що якісно і чесно виконувати свої обов'язки на благо держави, отримуючи при цьому мізерну винагороду неможливо. Закон передбачає підвищення заробітної плати. В Україні зараз 335 000 державних службовців і близько 100 000 посадових осіб органів місцевого самоврядування. Тобто, грубо кажучи, 3 до 1. В розвинутих європейських державах співвідношення навпаки - 1 держслужбовець на 3 посадовці місцевого самоврядування. Із впровадженням реформи децентралізації кількість держслужбовців зменшиться в кілька разів, бо величезний масив їх функцій буде передано органам місцевого самоврядування. Фонд заробітної плати буде розподілено між тими, що залишаться. Винагорода за працю суттєво зросте, відповідно збільшаться й пенсійні відрахування. Зарплати близькі до ринкових дозволять залучати набагато кращих молодих спеціалістів для виконання функцій держслужби, сприятимуть загальному підвищенню престижу державної служби. Також цьому сприятиме запровадження систем електронного урядування, що дозволить оптимізувати процеси і ефективніше виконувати функції держави.

в) Переформатування співвідношення заробітної плати та премій. Зараз 30 відсотків того, що чиновник отримує за свою роботу це власне заробітна плата, 70 відсотків - премії та надбавки, виплата яких залежить виключно від керівника. На практиці маємо повну матеріальну залежність від волі начальника. За новим законопроектом частка премії становитиме максимум 30 відсотків (в розвинутих країнах вона становить не більше 10 відсотків). Це сприятиме усуненню залежності від керівника та підвищенню професіоналізму державного службовця.

г) Запровадження посади державного секретаря міністерства. Наразі керівництво апаратами міністерств здійснюється політичними фігурами - заступниками міністрів-керівниками апаратів міністерств. Призначення відбувається виключно з політичних мотивів і найчастіше про особливий управлінський досвід чи розуміння галузі не йдеться. При зміні урядів вони йдуть у відставку разом з кабінетом міністрів. Будь-яка інституційна тяглість при цьому губиться і якщо це міністерство впроваджувало певну реформу, відбувається ситуація аналогічна написанню листа героями радянського мультиплікаційного фільму «Троє з простоквашино», коли хлопчик, кіт і собака по черзі писали на свій лад, а вийшла повна нісенітниця. Державний секретар обиратиметься на прозорому конкурсі із залученням громадськості серед найдостойніших фахівців, що мають глибоке розуміння галузі та найкращий управлінський досвід. Незалежно від зміни кабінетів, йому буде забезпечено збереження посади, що сприятиме набагато ефективнішому впровадженню проектів на рівні держави.

д) Створення комісії з питань формування вищого корпусу державної служби - органу, що відповідатиме за проведення конкурсного відбору на посади топ-чиновників. До складу комісії увійдуть представники громадськості, професійних спілок, уряду, парламенту, Адміністрації президента, Антикорупційного бюро тощо. Це дозволить припинити практику одіозних призначень на керівні посади, сприятиме загальному оздоровленню вищого корпусу державної служби.

Надзвичайно важливо відстояти усі принципові позиції законопроекту в профільному комітеті Верховної Ради перед другим читанням і не дозволити системі ще на кілька років заблокувати формування в Україні професійної, незаангажованої, чесної та ефективної державної служби.

В травні все вирішиться. Ми побачимо, чи політики дійсно люблять свою державу як вони запевняють на телеефірах, чи просто імітують діяльність для досягнення якихось своїх, дрібних цілей.