Покаянний пост.

Саме в ці хвилини я мав би бути в АП на засіданні Національної Ради Реформ, але крісло біля моєї таблички лишилось порожнім. Так от. Я не винен.

Історія така. Запросили мене туди учора, і я, звісно, відмовився. Не люблю, коли тебе поїдають хронофаги. Однак сьогодні зранку подзвонив поважаний чоловік і відмовитись було вже гріх.

Прокравшись повз всі кордони міліції і пікет Автомайдану, я дістався врешті турнікету, де мене в списках знайшли, однак, оскільки я був без краватки - не пустили. Міліціонери з жалем зітхали, але було видно, що я - не перша людина, послана з цього органу влади через дрес-код.
Охоронець показав мені список, де першими двома номерами стояли Яценюк-Гройсман і сказав: "Ви ж розумієте, які там люди".

Я звісно був без смокінгу, але далеко не в лахмітті. Ідея з"їздити в обід туди-сюди, аби перевдягнутись в лаковані мешти - мені навіть на думку не спадала: робоча зустріч. Про реформи. На них краватка не впливає.

Так що не потрапив я в святая святих. Хоча мені туди і не дуже треба було, але однаково - каюсь.

І все ж таки, вийшовши з АП і купивши в сусідній забігайлівці пиріжок з м"ясом, подумав: "А якби я так само думав тільки про шашечки, то би вже здох з голоду"-)