Продовжуючи вчорашню тему критики дівчини, яку призначено в адміністрацію президента. Панство, не думайте, що я вам так просто це забуду.

Ще раз: мова не про дівчину, хай вона сто разів нікчема чи навпаки, геній. Все одно я її не знаю, і ви також. Мова про реакцію авдиторії: призначили молоду дівчину без досвіду державної служби -- значить, нікчема і шльондра.

От з цим і будемо розбиратися. Я тут бачу три проблеми.

1. Сексизм. Молода жінка? Ну звичайно, то шльондра, а як же ж може бути інакше? Огидний сексизм.

2. Недовіра до молодих. Невже на цю посаду не знайшлося людини солідного віку? Хоча, припускаю, якщо б це був сотник Парасюк чи козак Гаврилюк (зазначу в дужках: обох дуже поважаю), то вік би пробачили -- адже це був би чоловік, див. пункт 1.

3. Недовіра до людей з-поза меж державної машини. Немає досвіду державної служби -- значить, недосвідчений, не впорається. Хай би він навіть був з Майкрософту -- бачили той Майкрософт, нічого особливого. А керувати державою мають фахівці, отак.

Три страшних гріхи, не знаю вже, який гірший.

Вера Кобалія мала 28 років, коли її призначили міністром економіки Грузії, і до того вона працювала у сімейній пекарні.

Ека Згуладзе стала заступником міністра внутрішніх справ у 26. Досвіду роботи у правоохоронних органах в неї не було.

Мені випала честь знати особисто багатьох грузинських реформаторів. Їм всім було тоді по 25-30.

Перший з трьох гріхів, панове, -- то вас мама погано виховала. Тут я нічого вдіяти не можу, та й не хочу. Тільки жаль вашу дружину чи подругу, а також ваших жінок-підлеглих, якщо вони є. Їм не повезло.

Другий гріх -- меншовартість молодості -- є наслідком нашої глибоко патріархальної ментальності. Патріархальне мислення передбачає, що старші люди мають більше знань і більше досвіду. Але в епоху змін все навпаки: старші люди мають менше знань, а їхній досвід служить погану службу їм та всьому суспільству. Інакше бабусі не обирали би Черновецького, а старі бюрократи не гальмували би реформ. Лише молоді люди здатні змінити країну.

Третій гріх -- це спадщина радянської епохи. Радянська влада, проголошуючи, що кухарка може керувати державою, насправді ніколи їй цього не дозволяла. Від імені кухарки і всіх інших керувати дозволялося лише окремій касті -- номенклатурі. Ці люди жили окремо, харчувалися окремо, навчали дітей окремо. Вони несли "сакральне знання" про те, як треба керувати. Не випадково, залишаючи за ними монополію на владу, ми знову і знову породжуємо ненависну радянщину. Я вчора писав про необхідність знищення "інституційної пам'яті" в державному секторі. Це зможуть зробити лише люди з-поза системи. У тому числі люди з бізнесу, де ефективність завжди була вище.

Елементарна невихованість, патріархальне мислення, радянська спадщина -- ось що заважатиме нам довірити країну тим, хто приведе нас з минулого в майбутнє. Ще раз підкреслю: мова про принципи, а не про конкретних людей.