Це я сьогодні проходив поряд з Національним художнім музеєм України. Що на Грушевського. 150 метрів від Кабміну, метрів 300 від Верховної Ради і кілометра півтора від АП.

Фактично це головний музей українського мистецтва, в якому зберігається живопису на сотні мільйонів доларів. Хотів зайти, бо люблю його експозицію, особливо другий поверх.

Подивився на цей бедлам і не зайшов. Стало незручно. Перед собою. Коментарі тут зайві. Єдине, що хочу сказати, що і директор музею і міністр культури з моєї точки зору не є господарями ні в якому смислі цього слова.

Приїхав додому, зайшов на сайт музею, хотів знайти реквізити рахунку для благодійності. Його нема.

Якщо хтось з цих шановних панів мене раптом прочитає, (або хтось ім про це розповість), то хочу їм сказати, що якщо вони ще не повні імпотенти і протягом наступного тижня відкриють благодійний рахунок і повісять його на сайті, то я їм перерахую 100 тисяч гривень, щоб хоч всі ці плити на місце поставили.

В п'ятницю. Якщо ні, то хай ламають ноги далі і ходять через двері, яким вже років 20 на смітнику.