Як каже бородатий анекдот, українці хочуть двох речей: побороти корупцію і дешево обійти будь-який закон.

Те, що цей жарт є актуальним і сьогодні, свідчить про неготовність українського суспільства до кардинальних змін системи.

Момент, коли такі зміни були можливими, слід шукати десь між лютим та травнем минулого року. Статистичних даних немає, але очевидно, саме тоді, на підйомі патріотизму, найбільший відсоток українців був готовий до життя за демократичною моделлю, зі всіма її плюсами та мінусами. Сьогодні ж слід визнати, що цей момент втрачено і більшість населення продовжує мислити категоріями попередньої епохи.

Українці вимагають люстрації влади, але не готові провести люстрацію своїх думок та вчинків. Тому і проступки їхніх ближніх сприймаються як буденна та цілком допустима річ. Всі ж ми люди, а часи важкі, виживати ж якось треба... Чи не так?

Коли ближні стають, наприклад, депутатами сільської ради, то їхні огріхи продовжують сприйматися як щось, дуже далеке до катастрофи. Тим не менш, саме в цей момент катастрофа вже відбулась - межі табу затерто, у систему закладено першу фальшиву деталь.

І якщо ми будемо підніматися ланка за ланкою: від депутата сільради до війта, від війта до депутата районної ради, від нього і т. д., то побачимо такі ж розмиті межі табу, як і між селянином та його кумом, що став депутатом сільради.

Така толерантність до дрібної корупції є основою угоди суспільства та влади: ти не заважай красти мені, а я не заважатиму тобі. Звичайно, цей негласний договір придумали не в Україні - на його основі тримається левова частина політичних систем третього світу. У нас він почав діяти ще за СРСР, а лихі 90-ті лише закріпили його додатковими печатками.

І ні Помаранчева революція, ні Євромайдан, по суті, не розірвали цю угоду. Євромайдан, наприклад, розпочався зовсім не тому, що крали - красти почали задовго до 2013 року. Приводом до протестів було скасування курсу на ЄС. Скасування мети, яку українцям вказали, проте до цього часу толком не пояснили, як до неї йти. Що йти потрібно не лише підвищуючи тарифи. Що необхідно поміняти свої погляди на найдрібніші речі. Що побутова корупція - це найнижчий рівень, з якого починається безлад у державі.

Якщо хабар стане табу для кожного, то селянин набагато прискіпливіше ставитиметься до кума у сільраді, який розбазарює землі. І тільки після цього, коли українці навчаться контролювати себе, свого кума, свого війта, вони можуть думати про те, як контролювати міністра. В іншому разі про кроки до мети влада нічого і не пояснюватиме. Адже договір все ще в силі.