Я дуже хочу повірити, що це кінець. Але елементарний набір фактів і здоровий глузд говорять зовсім про інше. На жаль. На превеликий жаль

У мене когнітивний дисонанс.

З одного боку, Адміністрація Президента, радники Президента, депутати Президента уже тривалий час надсилають сигнали суспільству про те, що до осені активні бойові дії не відновляться і конфлікт поступово буде заморожено.

З іншого боку - інтенсивність дій противника поступово, але стабільно і наполегливо зростає. Кількість озброєння з того боку збільшується, і не на одиниці. Профейсійні ДРГ російського спецназу працюють, мабуть, не просто від того, що їм сумно. Знову їде гумконвой. І головне: загиблих і поранених з нашого боку все більше і більше.

Поясніть мені, наївному волонтеру: це так заморожуються конфлікти?

Я пишу це не тому, що ‪всьо пропало‬ і ‪зрада‬. А тому, що нам треба розуміти, як будувати нашу діяльність.

Якщо конфлікт реально заморожується, давайте переносити акцент на інформаційно-пропагандистську, гуманітарну, відновлювальну роботу. Якщо у нас попереду війна, то, бляха, в АТО ще десятки, якщо не сотні одиниць техніки, яка не їде, не стріляє, але якщо, не дай Боже, буде втрачена, бідний командир до скону її з себе не спише. У нас знову не вистачає радіостанцій. У нас немає координації між різними артилерійськими підрозділами, між усіма підрозділами, які займаються розвідкою і аеророзвідкою. У нас проблема з алкоголізмом на фронті. І у нас все так само купа дебілів у командуванні.

І ті, хто зараз розслабляють українців, стверджуючи, що до осені активних бойових дій не буде, намагаючись виправдати свою бездіяльність, принаймні в моїх очах беруть на себе відповідальність за нашу чергову неготовність до чергового "котла".

Я дуже хочу повірити, що це кінець. Але елементарний набір фактів і здоровий глузд говорять зовсім про інше. На жаль. На превеликий жаль.

Повернись живим