Озеро розташоване у центрі найбільшого острова Індонезії - Суматри.

Найбільшу острівну країну у світі переважно знають за єдиним, зовсім невеликим, островом Балі. Його площа вчетверо менша за Крим. Впевнена, що більшість туристів, як і я, дізнаються лише при оформленні візи, що Балі це не окрема країна, а лише один із 17 508 островів Індонезії. Хоча в ментальному плані так - Балі це окрема країна. Але про це іншим разом. Зараз про невеличкий острів посеред ... острова. Він для тих, хто любить неймовірні краєвиди, природу, автентичність та хоче відпочити від бурхливого міського життя. Острів Самосір розташований на озері Тоба.

Тоба - найбільше вулканічне озеро в світі. Воно утворилося внаслідок виверження супервулкана близько 70 000 років тому. На думку вчених, це найбільше виверження на нашій планеті за останні 25 млн років, яке змінило кардинально клімат: настала 6-річна вулканічна зима й похолодання на наступні тисячу років. Популяція людей скоротилась, хтось помер від виверження, інші не витримали морозів, залишилися лише homo sapiens у районі екваторіальної Африки.

Озеро Тоба розташоване в центрі найбільшого острова Індонезії - Суматри. Протяжність Суматри з півночі на південь 1600 км, їх я подолала автостопом. Індонезія - офіційно мусульманська країна. І Суматра - це яскравий приклад, проте не варто мати упереджень із цього приводу. Штани, які прикривають коліна, мені довелося таки купити, але лише для того, щоб піти на урок англійської в ісламську школу для хлопчиків й розповісти, що таке Україна.

Не лише мусульмани живуть на Суматрі. Довкола Тоби та на острові Самосір живе народ, який зветься батаками, вони християни і мають дуже своєрідну культуру, мистецтво, а особливо архітектуру. Самосір зовсім невеличкий, протяжність його берегової лінії - 111 км, на мотобайку острів можна обігнути за один день. Хоча краще за два - й заїхати в центр острова, де розташоване ще одне невеличке озеро.

Для тих, хто скаже: а як же море-океан, відповім: коли купаєшся у водах Тоби, мимоволі дивуєшся, що вода прісна. Її прозорість, лазур, навколишні пейзажі та мікроклімат спантеличує й уявляєш себе десь на середземноморських берегах. А відсутність хвиль, як на мене, купання робить ще приємнішим. Хоча не скрізь пейзажі середземноморські, а лише на туристичній частині, на півострові Тук-Тук. Саме тут розташовані більшість гестхаузів та ресторанчиків. Але об'їхавши острів на мотобайку (оренда на день $ 5-6), ви побачите і каскади рисових терас, і хвойні ліси посеред острова й майже альпійські галявини серд гір, гарячі джерела та басейни ("hot spring") в горах, сільське життя індонезійців, як вони збирають чи сіють рис, чи перебирають свіжjзбирану каву, великий традиційний базар, жінки на якому переважно все носять на головах і люблять торгуватис.

Перш за все, вас здивує фантастична архітектура батаків. Триповерхові хатки, які нагадують чи то кораблі, чи то обійстя Баби-Яги на курячих ногах. Батаки пояснюють, що перший поверх для тварин, раніше в лісах було багато диких звірів, тому хата будувалася "на ногах" для безпеки, на другому поверсі, власне, в хаті, живуть сім'ї, а на горищі - духи. Хоча батаки і християни в духів дуже вірять, бо горища за розміром, як два перших поверхи хати разом взяті.

В Індонезії мешкає понад 300 народів й нараховують 719 поки ще живих мов. Більшість знає індонезійську, якій лише 50 років, вона об'єднує різні народи та національності в країні, її вивчають у школах, вона на телебаченні. Батаки в побуті, як і більшість народів Індонезії, розмовляють своєю мовою. Кажуть, мова батаків дуже проста, але вам достатньо знати лише одне слово "хорас" й казати його повсюди - це значить і добрий день, і дякую, і будь ласка, і ласкаво просимо - усе в цьому дусі. Для решти вистачить англійської.

Що теж дивує, бо на Суматрі мало хто нею говорить. Справа в тому, що ще тридцять років тому озеро Тоба було неймовірно популярним курортом серед європейців, майже як Балі зараз. Саме тому тут можна знайти відносно багато кафе з європейською кухнею, але на відміну від Балі, нема перенасичення туристами, скаженого трафіку мотоциклів й вільно можна їздити на велосипеді. Селяни безкоштовно зможуть тобі допомогти, запропонувати їжу і житло на ніч, якщо ти заблукав. Або просто пригостити фруктами, поки ти перечікуєш дощ під накриттям. Таке в туристичній частині Індонезії рідкість.

Батаки дуже творчий народ, таке враження, що чоловіки тут народжуються з гітарою, а в кожному ресторанчику чи гестсхаузі ви знайдете міні-галерею картин чи скульптур із дерева - фантастичних та химерних. Можливо, через те, що частина традицій батаків - вживання психоделічних грибів. Майже в кожному меню ресторану чи просто на вулиці ви знайдете вивіску "magic mashroom". Рано чи пізно до вас хтось підійде і запропонує траву. Хоча за наркотики в Індонезії - смертна кара, проте ще півроку тому гриби не входили в перелік наркотиків, саме тому Балі було меккою для любителів подорожей в інші світи. А на Балі "magic mashroom" так публічно вже не знайти, туристичний острів більше пильнує законів.

Самосір зачарує не лише своєрідною культурою та красивими пейзажами, а також сподіваннями зубожілого місцевого населення на те, що острову повернеться колишня туристична слава. Підтримайте їхні надії й відчуйте наскільки батаки чуйні та уважні до своїх гостей.

Як доїхати:

• Літаком до Медану - Kuala Namu International Airport. Для українців зараз потрібна віза в Індонезію, її не можна отримати по прибуттю. Туристичну візу на 2 місяці ми отримали в Джоржтауні, Малайзія, куди можна в'їжджати до 90 днів без візи. Не забудьте в Медані подбати про готівку, на Самосірі є всього лиш один банкомат.
• З Медану місцевим автобусом до Парапату (6 годин їзди, орієнтовно 50 000 рупій, це $ 5-6). Можна, звичайно, таксі чи мінівеном за 4 години, але це обійдеться куди дорожче.
•  Звідти на маленькому паромі до острова Самосір. Його вартість 15 000 рупій, це менше ніж $ 2. Плисти півгодини. Відправляється щогодини й ходить до 18.00. Кораблик вас доправить до півострова Тук-тук, де до будь-якого готелю пішки не більше, ніж півгодини.

Де жити:

• Жити можна на півострові Тук-тук, тут безліч місць, щоб зупинитися, з різними цінами та зручностями від 20 000 рупій ($ 2) чиста й охайна кімната без гарячого душу до 300 000 ($ 30) вілла з усіма зручностями.
• Можна зупинитися в одному з сіл на острові, щоб відчути всю романтику життя батаків. Найкраще в сусідньому від Тук-тук - Томок. Тут хороший базар із місцевими сувенірами, є також базар із фруктами та овочами.
• Екопоселення. Це 10 сімей на узбережжі острова. Ви там зможете жити, працюючи кілька годин на день за житло та їжу: порпатися в грядках, збирати фрукти, доглядати за биками, рибалити. Можна просто спостерігати й жити за плату. У них є сторінка у Facebook - Ecovillage Samosir