Щорічні послання президента до Верховної Ради - це практика, яка вже налічує близько двох десятиліть. Але це послання було особливим. По-перше, воно співпадає із роком перебування Порошенка при владі в якості президента. Одразу треба сказати, що це президент у парламентсько-президентській республіці, тобто Порошенко не має тих повноважень, які мав Янукович, які мав Кучма - у нього обмежені повноваження.

Разом з тим, він займається не тільки зовнішньою політикою, не тільки армією як Головнокомандувач, а ще й реформами. Ясна річ, що реформи тільки починаються. Скоріше, йдуть розмови про реформи, тому що олігархічна Україна, як вона сформувалася до 2000 року, ніяк не хоче зникати. Тому все йде дуже-дуже повільно.

Мене вразив один пасаж з промови Президента, де він казав про те, що, незважаючи на всі фінансові труднощі, ми повинні організувати державне фінансування політичних партій. І трошки з погордою сказав, що сам він профінансував свою президентську кампанію з власної кишені. Це правда. Але це виключення. В принципі всі люди, яких обирає народ, фінансуються не народом, а людьми, перед якими у них створюються певні фінансові зобов'язання. Так завжди було. І ми дійшли до ручки, тому що у нас немає тих енергоресурсів і тих корисних копалень, які має Росія.

В Росії можна не робити реформи, а якщо не робити реформи, то повертається все те, що було за радянської влади. І тому в Росії склалася та жахлива ситуація, коли вже на інших ідеологічних засадах, але повернулася безмежна влада людей, які стоять на вершині цієї піраміди влади.

У нас зовсім інша річ, тому що олігархи - олігархами, але вони конкурують між собою, і завдяки цьому тримається демократія. Вони використовують цю демократію завдяки своїм кишеньковим партіям, але вже народилося громадянське суспільство, якого ще не було під час Помаранчевої революції.

Тепер перед нами виникла перспектива, тим більше, що наше суспільство почало об'єднуватися - спасибі Путіну.

На адресу Порошенка дуже багато критики, і критики по справі, справедливої критики. Але ми самі не знаємо, в якій ямі ми сиділи. І за рік Порошенко зробив дуже багато. Адже по суті ми відвоювали свою незалежність, тому що рік тому ні армії не було, нічого не було. Була перспектива бути поглиненим Росією в будь-якій формі, але ми цього не допустили.

Звичайно, треба сказати спасибі і світовому співтовариству. І тут досвід Порошенка, який був міністром закордонних справ, зіграв дуже велику роль. Він зміг об'єднати зусилля Заходу для протистояння Росії. А тепер перед нами виникла перспектива боротьби з Росією, і ця боротьба може бути успішною.