Може, з підвищеними зарплатами високі чиновники і перестануть красти. А як щодо їхніх підлеглих і помічників?

Раднику міністра економіки на вигляд років 18, а насправді - 32. Литовець Адомас Аудіцкас не розуміє української мови, але вже зрозумів українські реалії. Тут крадуть. І по-великому, і по-маленькому. Щоби побороти корупцію у держпідприємствах, а саме їхнім реформуванням він і опікується, пропонує підняти зарплати гендиректорам. Підняти до такого ж рівня, як у керівників аналогічних приватних компаній. Останні, за словами міністерського радника, отримують півмільйона доларів на рік.

- Це десь 50 тисяч доларів в місяць, - швиденько в голові прикинула я.

- Ні, - заперечив він, - менше. 45 тисяч доларів.

З такою зарплатою, впевнений чиновник з-за кордону, не будуть красти. Керівники, можливо, й ні. А підлеглі? Тут сумнів ще більші - маю гіркий досвід.

Якось я перейнялася проблемами дитячого садочка, до якого ходить моя дитина. Заклад хороший, чистенький. От тільки на подвір'ї ні гірки, ні гойдалки. Лишень павільйони та драбинки, "народжені" у СРСР. Пішла просити допомоги в столичного депутата - мажоритарника від нашого округу. Кажу, мовляв, допоможіть своїм виборцям. Зі свого боку пообіцяла організувати батьків, які готові теж скинутися, аби тільки щось поставили на дитсадівському подвір'ї. Депутат у допомозі не відмовив. Чи то правильний такий, чи то найближчі вибори стимулюють. Тим не менш.

Встановлення дитячих майданчиків, однак одразу заявив він, проект дороговартісний. Слід шукати спонсорів. Проте у найближчій же перспективі він готовий виділити із депутатських грошей суму на щось дрібніше - вкрай необхідне.

Довідка. Депутати міської ради не отримують зарплати, вони трудяться на громадських засадах. Але є фонд виконання доручень перед виборцям. Туди закладають бюджетні гроші, якими за потреби можуть користуватися депутати.

За лічені дні з директоркою дитсадка зв'язалися з громадської приймальні депутата. Повідомили, що садочку дають 7 тисяч гривень. Мовляв, визначайтесь, що вам треба. Директорка довго думала, врешті вирішила на цю суму купити лінолеум у спортзал, бо старий геть скоцюрбився.

- Але товару швидко не буде, - попередили її в депутатській приймальні - слід дотриматися процедури, провести мінітендер.

Тендер провели, обрали найкращий лінолеум для дітей і скоро привезуть у садок - телефоном переказували директорці. Радості не було меж. За стільки років вперше ось так, "бєзвозмєздно", тобто даром, щось дають.

Згодом до садочка приїхав особисто депутат - подивитися, що ж з дитячими майданчиками. Директорка водить, показує, розказує, принагідно дякує і за майбутній лінолеум.

- Кажуть, хорошої якості, - хвалить директорка.

- На 14 тисяч купили! - додає помічник депутата.

- Сім, - спантеличено виправляє директорка.

- Сім тисяч! І тут усе спливло.

Виявляється, із Фонду виконання доручень перед виборцями на прохання депутатської приймальні виділили 14 тисяч. А от звідти у садочок на лінолеум дійшло тільки сім. Потім ще й з'ясувалося, що й на цю суму закупили лінолеум такої жахливої якості, що його просто не можна стелити у садочку. Був скандал. Звільнили бухгалтера депутатської приймальні.

- Ну як? - довго не могла заспокоїтися директорка дитсадка.- Вкрасти у дітей, вкрасти половину і так мізерної суми!

В якості бонусу та вибачення депутат пообіцяв завезти у садочок машину піску. Наступного ж дня передзвонили з приймальні - відчиняйте ворота, чекайте. Директорка із завгоспом до вечора так і прочергували біля відчинених воріт. Пісок не привезли.

Мене не здивує, якщо з'ясується, що на папері цей пісок уже давно в садочку і навіть списана сума за нього та за роботи із його розсипання по пісочницях.