В автівці чую – пожежа на нафтобазі під Києвом виникла внаслідок порушень при будівництві, недотриманні нормативів, пожежних відступів, відсутності обваловок та тому подібне.

Слухаю винятково радіо нашого самонемічного мера, хто не в курсі.

Колеги журналісти, ви навчитеся думати власним розумом, а не працювати попками у своїх власників? Пожежа виникає не від тих порушень і навіть не внаслідок. Пожежа – це або підпал, або самозаймання, внаслідок чи то якихось хімічних реакцій, чи то електричної іскри, а може й «вдало» кинутого недопалка.

А ось її швидке розповсюдження та ланцюгова реакція – це вже наслідки порушень будівельних та протипожежних норм і правил...

Ця інформація спровокувала асоціативний ряд – від локального до глобального.

Пригадуєте, писав, що мене непокоїть збільшення питомої ваги електроенергії, виробленої атомними станціями? У нас за відкати та хабарі можна все – побудувати архітектурний покруч в охоронній зоні ЮНЕСКО, втюхати держпідприємствам за бюджетні гроші всілякий непотріб, поставити «на посаду» самозакоханого дурня...

Скільки у нас дурнів, дегенератів та збоченців вже розставлено на «потрібних місцях»?

Знаєте, чому ще працюють АЕС? Тому що збудовані ще при Союзі. Як і всі наші основні підприємства та інфраструктура, котрі знаходяться сьогодні у власності та під контролем жменьки українських олігархів неукраїнського походження. Знаєте, яку ціну простий люд у країнах колишнього СРСР заплатив за цей радянський «запас міцності»? Десятки мільйонів життів своїх рідних та близьких, знищених у холокості двох світових воєн, Голодомором, концтаборами та «пролетарсько-комуністичним» терором.

І за час позиченої нам незалежності, оцей «запас міцності», створений ціною життів десятків мільйонів українців, на якому сьогодні паразитує зграя вибл*дків, – ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. Завтра «мирний атом» може всіх зрівняти у правах - тих хто грабував, тих хто допомагав, хто спостерігав і хто не противився...

Ми платимо сьогодні таку високу ціну за газ, бо енергоємність українських підприємств, які належать ахметовим-коломойським, є в рази більшою світових аналогів у так званих «розвинутих країнах». Їхні мільярди – це наша бідність, це війна на Донбасі, це... пожежа на нафтобазі під Києвом та потенційна «аварія» на якійсь АЕС.

Сьогодні олігархи вчергове перерозподіляють між собою раніше у людей вкрадене. У всіх секторах економіки – від банківського, до енергетичного. Війна на Донбасі, окрім геополітичного «сюжету» ініційованого великим Пу, – це в якійсь мірі теж війна олігархів.

Пожежа на нафтобазі може теж бути її елементом. Саму нафтобазу, як бізнес, сьогодні приписують в коло інтересів Єремеєва, нинішнього «заклятого друга» Бєні Коломойського, який в свою чергу воює-торгується з олігархічним кланом нашого президента. В тому числі за контроль над «Укрнафтою», з якої Бєня лише в цьому році перепомпував сотні мільйонів у свою кишеню.

Ще в 1990-х роках, коли займався торгівлею нафтопродуктами, саме з Волині (батьківщини Єремеєва, з якої він починав свій нафтовий бізнес), пішла на ринок так звана «бовтанка» – суміш правдивого бензину з різними хімікатами.

Із 80-го бензину робили 92-й, з 92-го бовтали 95-й, піднімаючи октанове число. Головне – таке пальне потрібно було швидко використати, бо при довгому зберіганні в ємкостях воно починало «розслоюватися».

Якщо ця нафтобаза була таким собі заводом із збовтування, то цілком можливо, що пожежа почалася з якоїсь хімічної реакції. Хоча тоді там мав творитися справжнє свавілля, на яку заплющували очі всі контролюючі інстанції – співучасники злочину вже за самим фактом функціонування нафтобази з такими порушеннями. Версія підпалу мені видається більше ймовірною. Така операція на ринку специфічних послуг коштувала не дорожче пересічного кіллера. А після року війни ціни мабуть взагалі стали смішними.

Повертаючись від локального до глобального і зворотно. Ймовірність подібних екологічно-техногенних катастроф-диверсій зросла в рази, через суцільний бардак у владі, тотальну корупцію та олігархічні війни. Україна знаходиться в епіцентрі геополітичних процесів та в точці біфуркації (про це писав два роки тому, коли ми лише до цієї точки наблизилися...). Кінцем відліку стає чиєсь життя. Життя кожної окремої людини – чи то на гібридній війні, чи під час тушіння пожежі технікою та в костюмах виготовлених ще в СРСР.

І це очищення всеспаленням, тотальним холокостом, є неминучим. Людське життя стає все крихкішим, а «випадковості» все частішими...

Коли починаєш це чітко усвідомлювати – настає спокій...

Запас міцності старої системи закінчується у всьому і нову нам доведеться будувати НЕМИНУЧЕ. Тим, хто виживе. А скільки нас виживе у недалекому майбутьому – залежить від того, скільки розплющить очі та прозріє сьогодні.