Знаєте що гнітить? Чим далі в часі від нас другий Майдан, чим тихші залпи на Сході, тим спокійніше і з усе більшим задоволенням ми занурюємося у теплу ванну.

Нас бентежить смерть ніколи нерожденного Джона Сноу і смерть (хай земля буде пухом) Жанни Фріске. А от про смерті тих, хто гине через розриви 120-мм - ми вже говоримо, якщо говоримо, звісно, як про статистику.

Ми все меньше говоримо про війну, все меньше думаємо про реформи, іще меньше ми згадуємо про Крим. Нас поступово все починає влаштовувати. "І хай вдавляться своїм Кримом, зі своїм Донбасом!"

Нас дико тривожить факт призначення грузина очільником Одеської ОДА. Тривожить і нервує. Але тривожать не стільки результати і перспективи призначення, як сам факт призначення грузина.

А ще нас дико тривожить, хто стане головою СБУ. Нас взагалі тривожать і хвилюють призначення. І ми забуваємо, що не місце важливе. І не людина важлива. Важливо те, що людина зробить. Які реформи проведе.

Ми думаємо про результати. Але не думаємо про механіку і ефективність.

А так, у червень 2015 ми прийшли із тим, що помер Джон Сноу і нас зливають.

А. І місцеві вибори скоро. Мочилово одне одного вже почалося. Хоча до чого тут Джон Сноу? Він все одно нічого не розуміє.