Викрадення і ув'язнення Надії Савченко з боку Кремля показало світу, що політичним в'язнем Росії може стати громадянин будь-якої держави. Особливо, якщо його діяльність демонструє антилюдську природу кремлівського режиму. Один з таких в'язнів - журналіст та політолог Сергій Ільченко, який незаконно затриманий та перебуває у в'язниці невизнаного Придністров'я.

Сергій Ільченко є громадянином Молдови, але в той же час належить до української громади та має статус закордонного українця. Інформація про Сергія надійшла до міжфракційного депутатського об'єднання «Світове українство» з проханням підключитись до порятунку нашого українця в Придністров'ї: «є передчуття що якщо не буде розголосу його просто вб'ють там - його син передав мені слова, що ставка робиться, щоб шум стих, його забули і він згнив в СІЗО (астматик, ліків не дають) і без суду». Сергій Ільченко завжди відрізнявся жорсткою критикою Путіна та його васала - лідера так званої ПМР Євгена Шевчука. Крім того, журналіст співпрацював з українськими ЗМІ та активно висвітлював події Революції Гідності. Тому, без сумніву, що причиною арешту журналіста стала його професійна діяльність.

Місцеві спецслужби «зламали» акаунт Сергія Ільченка в соцмережах і від його імені почали розповсюджувати «фейкові» звернення до збройного повстання в ПМР. 18 березня Сергія затримали, провели обшук в його квартирі, незаконно забрали комп'ютери, планшети, телефони та всі інші носії інформації. 21 березня на закритому засіданні суд вирішив затримати журналіста на 2 місяці, обравши запобіжний захід утримання під вартою. Після цього його перевели до однієї з найбільш закритих в'язниць.

Журналісту інкримінують екстремізм, за що його можуть позбавити волі на строк до 15 років.

«Власти ПМР готовы идти на любые подлости и на фальсификацию любых доказательств моей «виновности». Не пройдёт «экстремизм» придумают что-то другое», - написав Сергій у Тираспольському СІЗО, коли ще дозволяли.

Як і передбачалося маріонетками Тирасполя, ув'язнення Сергія Ільченка не викликало ніякого резонансу. Його колеги швидко притихли, а Кишинів, який би мав тиснути на Шевчука, не робить ніяких кроків, окрім офіційного листа з «висловленням занепокоєння».

Українська громада уже блокувала прикордонний перехід Кучургани, збираються ще. Але потрібен тиск міжнародної спільноти на офіційний Кишинів та путінського васала Шевчука щодо реальних кроків для визволення Сергія. Потрібно підключати всі можливі канали тиску.

Міжфракційне депутатське об'єднання «Світове українство» направило відповідні листи Міністру закордонних справ України - центральному органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями з проханням вжити всіх можливих заходів для визволенні з незаконно ув'язнення в Придністровській Молдавській Республіці закордонного українця Сергія Ільченка.

Однак час спливає дуже швидко! Сергій має серйозне хронічне захворювання - астму і жодної медичної допомоги він не отримує.

Не можна допустити, щоб тираспольські злочинці Кремля подали «царю-батюшці» голову неугодного журналіста, як це прийнято у васалів хижого кремлівського режиму.

Так його описав тираспольський в'язень Кремля у своїй статті «Страх і відчай на уламках імперії»:

«В одном лишь я уверен абсолютно: если митинг все-таки будет разрешен, то, придя за час до начала на место его проведения, я обнаружу там полный комплект работников КГБ ПМР. Кучу здоровенных бездельников, охраняющих власть на деньги, отобранные у пенсионеров. Возможно, их будет там даже больше, чем было в этот раз. Потому что властям Приднестровья по-настоящему страшно. Они тоже в тупике, они понимают, что нынешняя ситуация рано или поздно придет - нет, не к взрыву, конечно, но к тихому краху. Их страх даже сильнее, чем отчаяние голодных пенсионеров, молящихся на Путина и мечтающих о возврате в СССР».

П.С. Ознайомитися зі статтями Сергія Ільченка можна за посиланнями: http://ava.md/authors/023364-il-chenko-sergei.html, http://ilserg.livejournal.com/