Останніми тижнями у Полтаві (та й взагалі по Україні) постійно говорять про проблеми міського транспорту. Мова йде як про підвищення тарифів за проїзд, так і про недостатньо хороший сервіс у самих автобусах. Тому трохи розповім про те, які справи з міським транспортом у Варшаві.

Отож, однією з відмінностей між нашими країнами тут є те, що проїзд на різних видах транспорту - автобусі, трамваї і метро - коштує по різному залежно від того, наскільки далеко Тобі потрібно їхати. На зупинках можна подивитися, скільки хвилин певний транспорт їде до потрібної зупинки і відповідно до того купити квиток. Найдешевший квиток коштує 3,4 злотих (20,88 грн). Його вистачить, якщо до потрібної зупинки їхати не більше 20 хвилин.

Зупинки прозорі, але цим в Україні не здивуєш (пригадати хоча б Київ). Проте на самих зупинках зображена дуже цікава соціальна реклама. На деяких з них розповідається про номер телефону, на який варто телефонувати у випадку вандалізму. «Не толеруй - реагуй - повідом», - говориться у цій рекламі. І це є одна із відмінностей між нашим та їхнім суспільством. Наші люди більше схильні робити вигляд, що довкола них не відбувається нічого недозволеного. Нам набагато зручніше мовчати і нікого не чіпати, доки не чіпають Тебе. Ми не хочемо ускладнювати собі життя. Крім того, тих, хто говорить про чиїсь зловживання, частіше за все вважають «стукачем» і не люблять. Але я відійшов від теми транспорту.

Оплата за квиток відбувається карткою або готівкою. У Польщі дуже розвинуте використання саме електронних грошей (майже всі покупки у супермаркетах, які ми бачили, поляки проводять так). Автомати з квитками розміщуються як на зупинках, так і в самих автобусах. В одному автоматі Ти купуєш квиток. Далі, при заході в автобус, вставляєш цей квиток і на ньому вибивається час. Тепер маєш свої 20 хвилин (якщо купив відповідний квиток) на те, щоб доїхати до свого місця призначення. Тут немає кондуктора і я ще жодного разу не бачив контролера. Але польські пасажири виконують всі ці правила.

В кожному автобусі розміщено кілька екранів, на яких показується перелік зупинок і на якій саме зараз знаходиться Твій транспорт.

Крім того, можна купити місячну картку і не перейматися всіма цими алгоритмами. Для звичайного дорослого варшав'янина вона коштує 100 злотих, для студента - 50 злотих (614 грн і 307 грн відповідно).

Дуже часто від поляка активні дії вимагаються навіть для того, щоб автобус відчинив двері, щоб впустити Вас (і випустити). Тому тут сама ідея транспорту виховує активних громадян. У випадку українських міст (зокрема, Полтави) Ти просто чекаєш, коли приїде потрібний транспорт, двері відчиняться, а потім кондуктор сам підійде до Тебе. Тут же все налаштовано на відповідального мешканця.

Станції метро у Варшаві - окрема архітектурна прикраса, зроблена з допомогою кольорового скла і металу. Це надає місту сучасний вигляд. Самі поїзди в метро є двох типів. Перші - схожі на ті, що в Києві. Другі - без поділу на вагони, суцільні.

Трамваї - швидкі і безшумні. На деяких дорогах, біля яких розташовуються приватні будинки, споруджені звукопоглинаючі конструкції.

Тут мене запитували, чому саме ми можемо повчитися у Польщі, якщо країна частково живе за рахунок коштів Європейського Союзу. Так от: навіть у розумінні витрат цих коштів є величезна різниця. У Варшаві велика частина європейських інвестицій вкладаються саме в інфраструктурні проекти, що спрямовані на розвиток, а не в дотації. Крім того, в такі проекти не вливаються на 100% кошти ЄС - певний відсоток (зазвичай, близько 30%) мають складати саме муніципальні кошти.

Навіть цей підхід показує, наскільки по-різному українські і польські посадовці думають.

Крім того, в адміністративних будинках Варшави (наприклад, Міністерство адміністрації і цифрації) для людей з обмеженими можливостями розміщені ось такі дзвіночки, якими вони можуть повідомити про себе, і їм допоможуть дістатися в установу. Це теж важливо для інфрастуруктури міста.