Армійських командувачів і генералів, керівників силових відомств знімають зі своїх посад і в США, й у Британії, і в Ізраїлі. Це обговорюють у пресі, й у «жовтій» також. Це, за необхідності, стає предметом слухань у профільних парламентських комітетах, щодо цього організовують прес-конференції у відповідних відомствах. 

Але важко уявити ситуацію, коли генерали й офіцери виходять разом із політиками різних мастей на ток-шоу, де відбувається не пошук істини чи експертне обговорення, а «базар»": хто гучніше, емоційніше, дошкульніше ударить опонента, завойовуючи прихильність аудиторії, де тобі тут же виставлять відповідні рейтинги підтримки. На цю спокусу піддаються і члени правлячої коаліції, які намагаються вирішити коаліційні проблеми у прямому ефірі. Силовики і політики змагаються у гру «ти – корупціонер; ні, ти сам корупціонер», «це ти вкрав; ні, ти сам вкрав». Гадаю, що і головному військовому прокуророві не варто звітувати про розслідування на ток-шоу: він має дати свою прес-конференцію у своєму відомстві або ж на іншому відповідному майданчику («Український кризовий медіа-центр» тощо). І, звичайно ж, важко уявити, як у США, Британії, Ізраїлі на ток-шоу під час війни з'являються комбати чи рядові солдати і теж разом із політиками займаються взаємними звинуваченнями. Приклад Ізраїлю, до речі, вартий вивчення: демократія і свобода слова поєднуються із воєнною цензурою.

А у нас? Путін лише посміхається, як українські політики (у тому числі члени коаліції і ті, хто називають себе демократами), черговий раз топлять один одного у гонитві за примарними рейтингами. Отак і виграють росіяни інформаційну війну. Щоправда, Путін не оригінальний. Так само діяли проти демократій усі диктатори,і з Гітлером і Сталіним на чолі. Але демократія мусить себе захищати, а не підігравати свідомо чи несвідомо Путіну, якому потрібна дестабілізації в країні.

Що робити?

1. Владі – діяти рішуче. Люди втомилися чекати, коли вже посадять когось із високопосадових корупціонерів, хабарників, представників старого режиму або старих ділків у новій обгортці.

2. Членам коаліції – годі з'ясовувати стосунки у прямих ефірах. У Вас є для цього є інші механізми всередині коаліції, слухання у профільних комітетах.

3. Силовики – країні звітують не на ток-шоу за сумнівним принципом «хто вище б'є, той краще грає». Ваша звітність – ефективність роботи.

4. Журналісти – замість того, щоб розхитувати країну, робіть серйозні експертні обговорення і думайте: про що можна дискутувати у прямих ефірах, а що краще на певний час лишити за кадром під час війні.

І це не наступ на свободу слова, а наступ на «базар», на якому виграє лише один покупець. Той, що стоїть у тіні і намагається смикати за ниточки.