Із корупцією треба не боротися, а узаконити й запровадити тарифну сітку й розряди корупціонерів. Заходиш до когось в кабміні «порішать» вопрос, а в нього на стіні в рамочці висить диплом «Корупціонер першого рангу». Одразу розумієш, що тут розглядають питання вартістю мільярди долярів і не займаєш час дорогої людини своїм дріб'язком.

Ідеш блукаєш коридорами, поки знайдеш клерка, який «хабарник 2-ї статті», прейскурант все по 1000 грн. і звертаєшся до нього. Треба, мовляв, встановити шаурмяний кіоск на Банковій, в дворі Адміністрації Президента, посприяєте? Логічно, щоб ліцензії на хабарі вішали одразу на дверях, як у кафешці, звісно.

Усі їхні дачі, джипи, тури на Мальдіви теж мають відповідати табелі. Шо? Тільки третій ранг? Не положена тобі башта-донджон на дачі, не сміши прокурорських. Тільки поле для міні-гольфа й басейн. А тобі, забарник другої статті, ніяких Мальдив. Бердянськ, не ганьби державу. Й активісти, й програма «Наші гроші» за цим ретельно, я певен, слідкували б.

Воно і зараз десь так відбувається, але ж підпільно, без розголосу й контролю громадянського суспільства. Нехарашо.

Ну і да, 10% хабарів – органові контролю, центрові сертифікації хабарництва, 10% – королеві Тайланду, а 10% – фондові збереження панд у дикій природі. І заживем.