Найсправедливіші українські суди регулярно випускають обвинувачених корупціонерів і сепаратистів під заставу у мільйони гривень.

Як би нам не було прикро, але погодьтеся – коли за Олександра Єфремова 3,7 млн. грн. вносить давно легалізований майже мільярдер Борис Колесников, соратник по «Партії регіонів» і просто «подєльнік по жизні», формально важко сперечатися з існуючим Кримінальним процесуальним кодексом, що нібито спеціально був створений Портновим якраз для звільнення високопосадовців-злочинців.

Зовсім інша справа – коли за двох прокурорів, що все життя працювали на доволі посередньо оплачуваній держслужбі, хтось вноситиме заставу в розмірі 3,2 млн. грн. за кожного.

Жоден з їхніх колег по «конторі» легально не зміг би заробити таку суму. Якщо ж заставу внесе якийсь сторонній бізнесмен, то хіба це не може бути додатковим фактором виявити прямий конфлікт інтересів у держслужбовця? І взагалі, чи не варто було б прямо в приміщенні суду стороні обвинувачення здійснити обмін – назустріч заставі відразу вручати повістку із Державної фіскальної служби з великим знаком запитання про джерела походження цих доходів?