Мотивація рядових жителів Донбаса проста як три копійки: вони весь час зневажали Україну, бо Україна довго знаходилася під контролем донецької влади, і мовчки ковтала від неї всі приниження. Коли в Києві спалахнуло повстання, вони ні на секунду не повірили, що телята-українці дійсно озвіріли, натомість (логічно для себе) вирішили, що то ініційований НАТО бунт, зроблений руками зграйки фашистів. Логічним наслідком цього бунту рядові жителі Донбаса передбачали розвал України і повний хаос. Тому коли зі східного боку до них приїхали російські танки, вони їх радо вітали, бо, будучи залізно переконані, що Україні тепер кінець, сподівалися, що віднині Росія платитиме їм гроші і захистить від хаосу. Звичайно ж, вони натхненно побігли на "референдум", де зрадили Україну.

Коли виявилося, як вони помилилися - ні грошей, ні захисту Росія їм не змогла забезпечити, зате Україна несподівано змогла організувати оборону, внаслідок чого їх край перетворився на поле бою і хаосу було насипано по вінця (на відміну від решти України), - вони не зробили жодних висновків, і навіть не припустили, що у своїх бідах винні самі. Натомість вони досі переконані, що якби Майдан був знищений з самого початку, нічого б цього не сталося.