Розповідь офіцера ЗСУ. Перед виїздом у зону АТО зайшов помолитись у Києво-Печерську лавру. Древня святиня і все таке... Підійшов до священика попросити благословіння.

– Чего ты туда едешь, людей убивать?

– Ні, я виконую наказ командування та військову присягу.

– Лучше б вы развернули все свое войско, как Минин и Пожарский, и пошли на Киев. Тогда больше б толку было бы от вас, может, и памятник вам поставили...

– ?..

Шкода, що вояк імені попа не запитав. (Хоча що там ім'я – я переконананий, що там всі попи сєпари. УПЦ МП, як не як, перші сєпари ще 1992 року.)

Боляче від таких розповідей. Дуже боляче.

А ще болючіше, коли наші патріоти ведуться на техногологіі Москви і «качають» Київ.

Я теж багато чим незадоволений, але найбільша проблема для мене – війна, і іі треба вирішити. Решта – після.