По суті Саакашвілі поводиться як неформальний віце-президент України. Він 10 років був президентом Георгії і бути чиїмось підлеглим він уже психологічно не може. Це неформальний статус з неформально розширеними (делегованими) повноваженнями. Таке може бути лише у вакуумі слабких українських державних інститутів.

«Правий сектор» також виник і діє у такому ж вакуумі слабких державних інституцій (спочатку армії, тепер міліції). І вони реально не розуміють, чому потрібно себе обмежувати...

Але жити у вакуумі неможливо.

Тому влада зараз зобов'язана посилювати державні інститути і створювати нові, яких бракує. На основі і за зразком сучасних передових «європейських» практик. У діалозі з суспільством навіть в умовах війни.

Завдання надзвичайно складне, забагато часу втрачено. Але якщо політикам таке розуміння прийде), то комутікаторів із суспільством у нас не забракне. Але поки що вони комунікують у вакуумі... І їхні месиджі не згуртовують націю для зовнішньої оборони і внутрішніх реформ, а навпаки, націлюють різні групи людей на боротьбу проти себе ж.

Із ситуації вакууму влади і породженого цим суспільного хаосу може бути 2 виходи: або самоорганізація громадян для побудови і посилення державних інституцій, або самоорганізація цих самих громадян для руйнування залишків державності в ім'я нової Руїни і ще більшого хаосу. З неминучою у такому разі вже громадянською війною й окупацією ).

Перший варіант правильний. Але ініціювати його має влада. І демонструючи самопожертву, відігравати у ньому лідерську роль. А лідерство, як відомо, це неформальна влада, яка спирається на довіру. А довіру потрібно завойовувати щоденними вчинками. Як Саакашвілі...

Іншими словами, нам є чого повчитися у цього грузина, але й у нього має бути зовнішня рамка діяльності - сильні державні інститути України.