Є гріх. Не буду приховувати, я теж люблю курчатко табака. Похрущу хрящиком смачно і залюбки пообгризаю кісточки у будь-який час. Можу це зробити, навіть не відходячи від каси, тобто безпосередньо прямо перед Миронівським хлібопродуктом. Тим більше, що він знаходиться в межах мого рідного Голосієво. Можу похрумтіти навіть на сцені, як Кароліна Куєк. Можу, навіть танцюючи. Не можу лише зробити це в russia, бо рік тому сказав russia goodbye now and forever. Тим більше не можу це зробити в російській глибинці, в 3500 кілометрів від рідного міста на Дніпрі, у далекому холодному місті на Обі - Новосибірську.

А от Кароліна Куєк може.

Бо хоче.

Бо без російського довгого рубля не може, не хоче і не вміє.

Я навіть заздрю кароліновому почуттю власної гідності і безгрішності. У мене так не виходить.

Але судити Кароліну не в праві навіть Печерське правосуддя. Бо кожен робить свій вибір.

Хто хліб з гарячим чаєм на Майдані, а хто курчатко з гонораром у Новосибірську.

Кожному ж своє! Правда?