Сталося! Нам потелефонували з Росія-24 :)

Питають: чому українські літератори відмовилися дискутувати з Захаром Прілєпіним?

А через те, що у нас різні уяви про добро і зло. Українці над усе цінують людське життя, свободу, правду. Росіяни теж це цінують, але воно у них на другому місці після "русского міра". Тобто вони вважають, що в ім'я Росії можна збрехати, можна убити. Але письменники і література займаються саме вивченням добра і зла і актуалізацією уяв про них та межі між ними тут і тепер. Тому вони дуже гостро відчувають цю різницю. А дискутувати з людьми, у яких інші уяви про добро і зло - дарма праця.

Треба сказати, що журналісти не стали заперечувати тези про російське розуміння добра і зла. Проте запитали: але ж письменники мають бути "над схваткой"?

"Над схваткой?" А як же звучать "как колокол на башнє вєчєвой во дні торжеств і бєд народних?" Ми це в школі вчили. А "істіну царям с улибкой"? Чи давно російська література поміняла принципи і стала "над схваткой". І як може український письменник бути "над схваткой", коли у кожного син чи брат чи друг на фронті, коли наші колеги-письменники воюють, а дехто, як Андрій Миронюк, навіть загинули?

Ви що?
Мабуть, ця розмова не потрапить в ефір.