Сьогодні йому 70. Маленька пенсія. За квартиру - майже вся пенсія. І ліки не купиш. З хліба на воду. З води на хліб. Старі фото. 1991 рік. Йому 46. Як гарно було. Головний інженер на заводі. У інших була інфляція. А він навіть до Італії зміг з'їздити. На відпочинок. Це коли отримав гроші за станки з рідного заводу. Вдала була оборудка. Як металобрухт списали. А тут вже на фото він з директором. Коли той до Ради балотувався. Сволота рідкісна була. Але платив добре. Як ми тоді здорово придумали. Копійчані продуктові набори в обмін на голоси. Ми першими були! Це зараз так всі роблять. А ми перші! А ось ще фото. Той же рік. Останні дні заводу. Новий директор. З бандитів. Непогано він тоді заплатив. За повне мовчання та підтримку. Хоча шкода. Ми ж ліки випускали. Гарні. Але дешеві. Що на них заробиш? Але час, час, час іде. І вже грошей немає. Пенсія. Біль у спині. І спогади. Та злість залишилась. На тих - хто довів країну до такого стану. Гади!...