Пишуть у стрічці про те, що нарешті з'явився проект про модернізацію субординації в армії. (Не кепсько завернув, так?)

Хочуть поміняти офіційні армійські звання і звертання із совкових на власне українські. Замість таваріщ - пан. Замість молодший лейтенант - хорунжий. І, звичайно, в інтернетах полилася ніагара прілого калу, ментального і вербального. Не ватного і не вишиватного, а обичного господарсько-побутового, в тому числі з вуст військових. Мовляв на*уя ці перейменування, пі*дец, який в сраку пан, і так далі. Це, шановні, голос Шарікова в пустелі. Держава має поламати через коліно, якщо хочете через вепрове коліно, всю цю совкову символіку. Бо інакше смисл і призначення цієї держави для мене стають загадковими.

Символ - візуальний, вербальний, будь-який, це зброя потужніша атомної бомби, бо це стратегічна ху*ня.

Якщо одні таваріщі виграють війну в інших таваріщей, то до пи*ди та перемога. Пан офіцер має повісити таваріща камандіра на дубовій гілці.

ПС

Не варто недооцінювати зовнішніх змін. Зовнішнє в парі з внутрішнім - однаково важливі. Іноді зовнішнє визначає і внутрішнє. Підіть у спортзал, накачайте біцуху і побачите як зміниться ваша поведінка. З'явиться ця, як її, упевненість.

ППС

Що там було на Січі і хто там кого величав товаришем - це вопше до сраки. Це слово з вуст наших військових продовжує саме совітську традицію.